Читати книгу - "Кохати зірку, Лана Деніз"

- Донечко,- мама повернулася на кухню, погодувавши батька і поставила посуд у мийку.- Я хочу завтра зробити в будинку генеральне прибирання. Ти допоможеш мені?

   Ніколь нервово  заметушилася на стільці і винувато промовила:

-Я не зможу тобі допомогти, мамо. У Армана новий проект і я повинна зараз бути поряд з ним, щоб не втратити його. Тому краще виклич клірінгову компанію, а я оплачу їхні послуги.

-Ти повертаєшся у Францію?-мама здивовано поглянула на неї.

-Так, я повертаюся. А чому ти так здивована, мамо? Ти ж знаєш, що я приїхала до вас не назавжди,-  образилася Ніколь.

-Так, знаю,- зітхнула мама,- але я думала, що…враховуючи…враховуючи стан батька ти залишишся у нас трохи довше.

-Матусю, зрозумій будь ласка, якщо я зараз не буду поряд з Арманом, я його втрачу назавжди! Він знайде іншу і просто покине мене! І тоді вже ні про яке весілля не буде й мови! А вийти заміж за нього було моєю найзаповітнішою мрією! Саме про це весілля я мріяла протягом останніх двох років,- Ніколь жалісно поглянула на маму.- Зрозумій, матусю, я не можу зупинити своє життя через стан батька…Можливо це прозвучить  жорстоко, але заради того, щоб бути зараз поряд з вами, я відмовилася від декількох успішних проектів і від своєї кар’єри, але від Армана я не можу відмовитися!

   Запанувала довга мовчанка. Мама мовчала, ображено дивлячись у вікно.

-Мамо, це несправедливо…Я не можу відмовитися зараз від свого життя і поставити на ньому хрест… Зрозумій, у мене є особисте життя, і я не уявляю його без Армана…- тихо, але рішуче промовила Ніколь, твердо вирішивши не здаватися.

-Я розумію тебе, доню, не хвилюйся. Звичайно, ти не можеш відмовитися  від свого життя заради нас. Тому збирайся в дорогу і ні про що не переймайся, але перед тим поговори з батьком. Я думаю, що він тебе зрозуміє, люба,- зітхнула мама.

-Так, я обов’язково поговорю з татом. Дякую, матусю,-крізь сльози посміхнулася Ніколь і обняла матір.

   Розмова з батьком видалася непростою, але все ж він зрозумів її і відпустив назад у Францію. Пообіцявши часто навідуватися до батьків і пам’ятати про те, що вони чекають її на   кожні вихідні додому, Ніколь  замовила авіаквиток на ранковий рейс і  почала збиратися в дорогу.

   Арман зателефонував їй вже ввечері і вибачився за те, що не брав слухавку, пояснивши своє мовчання тим, що  загубив свій телефон в ресторані і лише щойно його знайшов.

-Я все зрозуміла, Армі, не хвилюйся,- Ніколь намагалася зберігати спокій і не виказати нареченому свого справжнього настрою.

-Ніколь, нам треба серйозно поговорити,- промовив Арман.

-Про що?- обережно запитала Ніколь, відчуваючи серцем, про що саме хоче поговорити Арман.

-Про нас…Але це не телефонна розмова…Я прилечу до тебе на вихідні і ми поговоримо віч-на-віч…

-Армі, не лякай мене! Це щось серйозне?- злякано прошепотіла дівчина.

-Так, це  буде дуже серйозна розмова…Але не зараз…

-Гаразд, любий, поговоримо потім. Вибач, але я зараз трішки зайнята, у мене немає часу на розмову, тож я прощаюся з тобою, коханий!- промовила Ніколь, намагаючись говорити спокійним голосом, а потім жбурнула телефон на стіл.

   Вона вночі знову майже не спала, плакала в подушку від образи і розчарування, але вранці, одягнена в білий брючний костюм із деніма, вона вже піднімалася на борт літака, який прямував до Ніцци.

   Під час польоту вона  дуже хвилювалася і весь час поглядала на наручний годинник, з нетерпінням чекаючи коли минуть дві години перебування в повітряному просторі і літак нарешті приземлиться на французьку землю.

   Вийшовши з літака, вона взяла таксі і відразу поїхала на кіностудію, і в першу чергу зателефонувавши Леонардо.

-Привіт, Лео! Я вже прилетіла,  їду на знімальний майданчик,- рішуче промовила вона, адже була налаштована боротися за свого коханого.

-Привіт,- радісно посміхнувся у слухавку Леонардо,- я з нетерпінням чекаю твого приїзду.  Скоро ти все побачиш на власні очі і переконаєшся у правдивості моїх слів…Сьогодні дуже слушний момент,- задоволено відповів він, спостерігаючи за тим, як Арман та Селін репетирують наступну сцену, посміхаючись і ніжно дивлячись один на одного.- Наші голубки зараз такі щасливі, бачила б ти як вони  дивляться один одному в очі…

-Досить!- різко обірвала його Ніколь, відчуваючи як величезна хвиля ревнощів накриває її і заважає  вільно дихати.- Я не хочу більше нічого чути! Не хочу!!!