Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь"

189
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лонгфелло. Пісня про Гайавату" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 31
Перейти на сторінку:
тільки - наші предки.

А який їх рід і плем’я,

А який їх давній Тотем,-

Хто - Орел, Ведмідь? Не знаєм.

Знаєм тільки - «наші предки!».

 

Часом ми, удвох зустрівшись,

Ведемо свої розмови,

Розлучившись, наші тайни

Доручаєм тим, яких ми

Посилаємо до себе.

Посланці ж як перекажуть,

То виходить зовсім інше,

І всім тайна вже відома».

Так сказав колись до себе

Гайавата, коли думав

Про народ, про край свій рідний

В темних пущах, в нетрях лісу.

 

Він дістав з торбинки фарби,

Різнобарвні вийняв фарби,

І на бересті багато

Він накреслив дивних знаків

І фігур якихсь таємних.

І ті знаки виявляли

Всі слова і наші думи.

 

Як яйце, мій Гайавата

Гітчі-Маніто накреслив;

На яйці на тому цяти.

Темні цяти означали

Всі чотири вітри неба.

«В світі скрізь Життя Владика» -

Визначав сей давній символ.

 

Мітчі-Маніто могучий,

Володар всіх Духів Злості,

Був накреслений з ним поруч,

Як великий змій, Кінебік.

«Хоч плазує Дух сей Злості,

Та меткий він і лукавий» -

Визначав сей другий символ.

Знак житгя - се білий обід,

Гасло смерті - чорний обід.

Далі йшли рисунки-знаки

Неба, місяця і сонця,

Вод, лісів і гір високих,

І усіх істот, що землю,

Землю й води заселяють.

 

Рівну лінію провів він -

Се земля широка. Обрій.

Для небес - дугу над нею,

Далі він поставив цяти

Зліва, справа і над ними:

Гасла цят: Схід, Захід, Південь.

Біле поле під дугою

День блискучий означало.

Ніч же - зорі в осередку,

А хвилясті смуги - хмари,

Дощ, негоду, завірюху.

 

Слід, що тягся до вігваму,

Був емблемою запросин,

Знаком дружнього бенкету,

А криваві дужі руки,

Грізно підняті угору,-

Знаком гніву і погрози.

 

Твір свій мудрий Гайавата

Показав, скінчивши, людям,

Розказав про зміст рисунків

І промовив: «Подивіться!

На могилах наших предків

Знаків-символів немає.

Так підіть і нарисуйте

Кожний свій домовий символ,

Давній, прадідівський Тотем,

Щоб майбутні покоління

Знаки легко розрізняли».

 

І на стовпчиках могильних

Всі тоді нарисували

Кожний - свій домовий Тотем,

Кожний - свій родинний символ:

Журавля, Бобра, Ведмедя,

Черепаху і Оленя.

Се показувало людям,

Що під стовпчиком могильним

Спочиває предок роду.

 

А пророки - Джосакіди,

Характерники - Вебіни,

Лікарі, стрільці-мисливці -

Всі багато написали

Різних знаків і рисунків,

Різнобарвних і таємних,

Для своїх великих гімнів:

Кожний був з глибоким змістом,

Кожний символом був пісні.

 

Ось Великий Сотворитель

Ясно небо все осяяв,

Ось Великий Змій, Кінебік,

Вгору звів кривавий гребінь,

В’ється й дивиться на небо.

Поруч з бабою - високий

Журавель, Орел і Пугач.

Ось покарані проходять

Без голів по небу люде,

Вояків могучих трупи -

Кожний пройнятий стрілою.

Ось знялися грізно вгору

Руки смерті в плямах крові,

І могили, і герої,

Що в обійми захопили

Небеса і землю разом.

 

Ось такі були рисунки

На корі і білій шкірі.

Гімни бою, полювання,

Чарівництва і лічіння -

Все рисунок власний мало.

 

Гімн кохання, міць якого

Дужча чар усіх на світі,

Дужча ліків і закляття

І страшніш боїв кривавих,

Теж не був забутий ними,

Ось як в символах і знаках

Виявлявся гімн кохання.

 

Намальований червоним

Молодий юнак, музика,

Молодий, палкий, завзятий...

Зміст такий: «Я маю владу,

Дивну силу над жінками».

 

Далі - він співає, грає

І в руках тримає бубон -

Означає: «Слухай, слухай,

Се гримить мій дужий голос!»

 

Далі - та ж юнацька постать

Під покрівлею вігваму;

Зміст такий: «Я буду з нею:

Для жаги дороги вільні!»

Далі парубок за руку

Міцно дівчину тримає,

Міцно стис він любій руку.

«Все твоє я бачу серце,

Твій рум’янець соромливий!» -

Ось про що казав сей символ.

 

Далі - дівчина на морі,

На шматку землі у морі...

Зміст такий сього рисунка:

«Хай далеко ти, мій милий,

Хай нас море поділяє,

Та жаги, мого кохання

В’ються чари над тобою».

 

Далі - дівчина заснула,

А над нею хтось схилився,

Хтось, закоханий, шепоче:

«Хоч далеко ти, кохана,

В Царстві Сну, в Краю Мовчання,

Але ти мій голос чуєш!»

 

Ще останній був рисунок:

Серце в самім осередку

Завороженого кола:

«Вся душа твоя і серце

Розчинилися для мене!» -

Ось про що казав сей символ.

 

Так в своїх турботах мудрих

За народ свій - Гайавата

Научив його мистецтва,

Мальовництва і письменства,

То на бересті, на шкірі,

То на стовпчиках могильних.

 

XV
ПЛАЧ ГАЙАВАТИ

 

 

Побратимство Гайавати

З Чайбайабосом прекрасним

І його велика мудрість

Налякали Темних Духів,

І вони зробили вкупі

Проти них лукаву змову.

 

Обережний Гайавата

Каже другові, бувало:

«Брате! Завжди будь зі мною!

Стережися Темних Духів!»

Та безжурний Чайбайабос

Тільки весело сміявся,

Тільки ніжно усміхався.

«Не турбуйся, брате милий,

Чи ж страшні вони для мене?!» -

Говорив він Гайаваті.

 

Раз, коли Велике Море

Вже покрила крига синя

І свистіла завірюха

В почорнілім листі дуба,

Обсипала снігом сосни,

І вони в снігу стояли,

Мов чиїсь вігвами білі,

1 ... 18 19 20 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь"