Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Одна ніч, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

644
0
31.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одна ніч" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 55
Перейти на сторінку:
Глава 10

   

   Ось мені цікаво, чи є ще людина в цій країні, якій настільки не щастить...?
Сидячи в автобусі, розмірковую я.

Яка ймовірність того, що чоловік, якому ти продала свою цноту виявиться твоїм шефом.
Десять відсотків зі ста?
П'ять? 
Менше?
Ну, звичайно, я потрапляю в цей виняток... Як же інакше...?

Заходжу до гуртожитку і піднімаюся до своєї кімнати навіть не помічаючи людей навколо.
Я не знаю що мені робити .... 
Іти і занапастити свою практику,? А ще й слово, яке мене змусив дати Артур...
Ну, як же я його не впізнала?
Ось ідіотка ....

Я читала безліч статей про готельний комплекс " Resorts Savin", так як хотіла там працювати ... Та і зараз хочу.! 
І чому я не бачила згадок про цього чоловіка?

-Аліса! Ау! - нарешті повертаюся в реальність і бачу перед собою Лілю.

Дівчина одягнена в коротку темну сукню, волосся укладене, на обличчі вечірній макіяж. 
Схоже, у неї побачення з Олегом...

-Так, Ліля. Привіт... Вибач, задумалася...
-Твоя мама дзвонила вже двічі на номер гуртожитку. Я з нею поговорила. Вона чекає на твого дзвінка. 
Де твій телефон, взагалі...?

Дідько. Про все забула. Дімка...
Швидко дістаю телефон із сумки та набираю маму.

-Добре, завтра субота. В готель не потрібно. Все мені розкажеш. Вночі не чекай, я в Олега. - цілує мене в щоку подруга і йде.
 

-Аліса, ну скільки можна? Щоразу одне й теж. Я дзвоню по сто разів не піднімаєш трубку. Навіщо тобі потрібен телефон?
-І тобі привіт, матусю ....

Чую зітхання і посміхаюся. Я так скучила за мамою... 
Добре що завтра вже вихідний. Поїду до них із Дімкою.

-Мамуль, як Дімка?
-Добре... Пішов на поправку.
-Ну слава Богу.
Відчуваю, яка мама спокійна і радісна і в мене на душі ставати легше.

-Мила, ти ж приїдеш завтра?
-Звичайно приїду, я ж обіцяла.
-Донечко, вибач. Там прийшли Дімі крапельницю ставити, я піду до нього.
-Добре, матусю. До завтра.

Після розмови з мамою мій настрій покращився. Навіть захотілося їсти. 
Я вже й не пам'ятаю, коли я нормально їла.... 
Перебравши в голові купу варіантів їжі, зупиняюся на піці. 
Ооотак... Замовляю одразу дві - Гавайську та Мексиканську. І велику пляшку коли. 
Гуляти, так гуляти...

Приймаю душ і тільки встигаю одягнутися, як у двері стукають.

-Дівчатка, там унизу кур'єр. Сказав друга кімната піцу замовила...

Дуже вчасно. 
Швидко біжу вниз і розплатившись забираю свою смачну вечерю. Повертаюся в кімнату, включаю на ноуті серіал і беруся за божественно смачну піцу.

Не встигнувши відкусити і кілька разів, чую звук вхідного повідомлення. Не хоча дістаю телефон із зарядки і дивлюся на екран. 
Номер не визначився.

"Ти ж пам'ятаєш про свою обіцянку?"

Я тут же розумію від кого це і мало не давлюсь їжею... 
Звідки в нього мій номер?
Ааа… Ну так. Він же господар готелю... Ось тільки навіщо він пише...?

"Я все пам'ятаю і дотримаю слово."
І за моєю відповіддю надходить ще одне повідомлення.

"Пообідаєш завтра зі мною?"

І від цього листа у мене трохи очі не вивалилися. 
Що він робить? Навіщо?

"Не можу. Справи."

Відправляю, але потім думаю, можливо я відповіла занадто холодно. Адже він, можна сказати, врятував мене...
Там, у номері... 
Після цього я стала дивитися на Артура по-іншому... 
От тільки нічого вже не зробити.

" Можу допомогти? "

-Та невже....- шепочу, дивлячись на екран телефону.

"Дякую, я впораюся."
Напевно, я могла б сказати йому, що за справи у мене .... але я не хочу. 
Обговорювати з ним свою сім'ю я не буду.

Відповідь не приходить і я навіть рада цьому .... Напевно .... 
Кладу мобільний, але все ж таки поглядаю на темний екран в очікуванні чогось ...
    ***
Вранці прокидаюсь вся в поту. На столику недоїдена піца, поруч стоїть відкрита пляшка з колою. Екран ноутбука темний ...
Як же я заснула ...?

Погляд падає на мобільний, і я згадую свій сон... 
Ніжні руки, що торкалися моєї талії. Чуттєві губи, що цілують моє тіло...

-Що за маячня??!

Швидко збираю волосся в хвіст, хапаю рушник і йду в душову, наприкінці коридору. 
Вода допомагає розслабитися, але моє тіло горить ... Так само, як тоді, тієї злощасної ночі .... 
Коли Артур торкався мене ...
Та що це зі мною...?
Повертаюся в кімнату і починаю забиратися.

- Просто жерти на ніч менше треба, тоді й дурниці снитися не будуть ... - кажу своєму відображенню.
   ***
За пів години я вже готова виходити. Хочу якомога раніше приїхати додому та побачити брата з мамою. 
Тільки беру папірець, написати записку Лільці, як вона входить до кімнати.

-А куди це ти так рано? - запитує подруга.
-До мами їду. Хочу відвідати Дімку. Операцію зробили, дуже переживаю.
- Ну ось ... А я думала поговоримо ... - хмуритися Ліля.
-Я завтра в обід буду тут. Тож встигнемо поговорити.
Звичайно, якщо ти не втечеш до свого Олега. 
Дівчина посміхається і обіймає мене. Зараз точно можна їхати...
   ***
Ми з мамою домовилися зустрітись біля лікарні. Тому коли я туди дісталася, вона вже чекала на мене поруч із будівлею, на лавочці.

-Як же я за тобою сумувала, матусю ... - обіймаю рідну мені людину і цілую в щічку.
-І я за тобою... мила.

Тільки поїхавши з дому, розумію, наскільки важливо мати і берегти рідних тобі людей. 
Щоб у житті не відбувалося, я знаю, що у мене є мама, яка мене завжди чекає і любить.

-Йдемо, ... Йдемо до Дімки. Обхід уже мав закінчитися і ми зможемо побути з ним.

Ми з мамою входимо в будівлю та піднімаємось на потрібний поверх.

-Ніна ...! - маму гукає чоловік, коли ми вже майже біля палати.

Коли він підходить ближче, то я впізнаю в ньому Анатолія Борисовича, лікаря Дімки.

-Ааа .... Ніна Геннадіївна. Діма йде на поправку. Ось... Я це хотів вам повідомити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 18 19 20 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна ніч, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна ніч, Ясміна Лав"