Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Спiви, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Спiви, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спiви" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

Над Оле­гом п'є-гу­ляє

Сивая дру­жи­на.

І срібнії й зо­лотії

Чари ви­хи­ляє

І давнії і новії

Бійки спо­ми­нає.

ПАВЛО ПОЛУБОТОК

Полуботку-Полуботку,

Наказний гетьма­не!

А хто ж тобі гетьманськую

Булаву діста­не?

Полуботку-Полуботку,

Голубе-соколю!

А як же ж ти підіймеш­ся

За ко­зацьку во­лю?

Полуботку-Полуботку,

Рідная ди­ти­но!

А як же ж ти ізійдеш­ся

З вра­жим Вельяміном?

Не пи­тай­те, хто Пав­лові

Булаву до­бу­де,

Є у нього Ук­раїна,

Є у нього лю­ди.

І пішли вже Се­мен Ру­бець

І Ва­силь Би­ковський,

Лиш че­кай­те, що то ска­же

Цар Пет­ро мос­ковський.

Нема ца­ря в Мос­ков­щині,

Десь у Те­ге­рані;

Але пос­ли й ту­ди за ним -

І вже в Аст­ра­хані.

І за мо­ре, за Хва­линське,

Листи по­си­ла­ють

Та у ца­ря се­ред бійки

Гетьмана бла­га­ють.

А тим ча­сом і Вельямін

Листи по­си­лає

Та до ца­ря мос­ковсько­го

Стиха про­мов­ляє:

"Що ро­би­ти, - ка­же, - ца­рю,

З ти­ми ко­за­ка­ми?

Либонь, во­ни хо­тять зно­ву

Битись з мос­ка­ля­ми!

Шумить-гуде Ук­раїна,

Козаки гу­ка­ють,

А най­більше Ми­ло­ра­дич

З Мар­ке­ви­чем гра­ють".

І по­ду­мав цар мос­ковський,

Та й із Те­ге­ра­ня

Серед зи­ми свої лис­ти

Шле до Аст­ра­ха­ня,

Та й і ка­же ук­раїнцям:

"Почекайте, лю­ди,

Повернуся в Мос­ков­щи­ну -

Тоді все вам бу­де!

Але за то й ме­не те­пер

Послухайте, діти,

І п'ятнад­цять мені ти­сяч

Козаків пошліте!

З Ми­ло­ра­ди­чем пошліте

В Ла­до­гу п'ять ти­сяч,

А з Мар­ке­ви­чем до Хрес­та

Пошліть де­сять ти­сяч!"

І пішли сумні ко­за­ки,

Нічого діяти…

"Зато, - ка­жуть, - ми гетьма­на

Будем жи­во ма­ти!"

Та не во­рон же то чор­ний

Із со­ко­лом б'ється,

То Вельямін з По­лу­бот­ком

За пра­ва де­реться.

І обид­ва Пет­ра-ца­ря

Просять роз­су­ди­ти.

І го­во­рить цар мос­ковський:

"Нічого ро­би­ти!

Треба, - ка­же, - По­лу­бот­ка

В Пет­ропіль заз­ва­ти

І тут йо­му по-мос­ковськи

Правду роз­ка­за­ти!"

І з Са­ви­чем і Чар­ни­шем

Пав­ла вик­ли­кає,

Але Пав­ло послів собі

Вперед по­си­лає.

І при­бу­ли у Пет­ропіль

Посли мо­ло­децькі:

Полковники Да­ни­ло­вич

І Пет­ро Ко­рецький.

Бунчуковий Во­лодьковський

І су­дець Гра­бен­ко,

І військо­вий з ни­ми пи­сар

Завзятий Ха­нен­ко.

І при­бу­ли у Пет­ропіль

Та й го­во­рять: "Ца­рю!

Візьми собі Вельяміна,

Візьми на­шу ка­ру;

Судці твої мос­ковськії

Нас доб­ра не учать,

Багатого об­ди­ра­ють,

А бідно­го му­чать.

Козаків за хлопів ма­ють

І гри­зуть гетьма­на…

А чи ж так то, яс­ний ца­рю,

Було за Бог­да­на?..

Ти го­во­риш, що Хмельницький

Сам ца­рям при­ра­див,

Щоб мос­ковський воєво­да

На Вкраїні ря­див;

Але Пав­ло По­лу­бо­ток

Не хо­ває сло­ва,

Він го­во­рить: "Що там, - ка­же, -

Батькова умо­ва!

Спершу, ца­рю, підно­ви ти

Нашу дав­ню во­лю,

Щоб ми самі су­ди­ли­ся

Помежи со­бою;

Щоб ні стольник, ні бо­ярин,

Ані воєво­да

Не пи­та­ли, не су­ди­ли

Нашого на­ро­да;

Щоб ко­за­ки самі собі

Розправу чи­ни­ли,

І, де три їх, щоб два собі

Третього су­ди­ли.

І всі царі мос­ковськії

Теє пра­во зна­ли

І за нього своє сло­во

Царськеє да­ва­ли.

Та й ти да­вав, яс­ний ца­рю,

Як ізби­рав ра­ду,

Як да­вав нам у гетьма­ни

Пана Ско­ро­па­ду!

Чо­го ж те­пер на Вкраїні

Воєводи ста­ли,

Чого пра­ва ко­зацькії

Й вольності про­па­ли?!"

Незабаром за пос­ла­ми

Й Пав­ло при­бу­ває

І з Чар­ни­шем і Са­ви­чем

К ца­рю підсту­пає.

Підступає, дає лис­ти,

Просить за Вкраїну,

Але, зна­ти, й Пав­ло при­був

В ли­хую го­ди­ну:

Ані Пет­ро, ні бо­яри

За нього не дба­ли,

Його лис­ти за Вкраїну

Під сук­ном ле­жа­ли.

І че­кає Пав­ло місяць,

Ба й дру­гий че­кає,

Ба й че­кає місяць третій -

Цар не зак­ли­кає.

"Почекай же, - Пав­ло ка­же, -

Їдна мені до­ля,

Але ста­не й тобі хро­ном

Козацькая во­ля".

І ос­таннє своє сло­во

Цареві го­то­вить;

І при­хо­дить з стар­ши­ною

І до нього мо­вить:

"Знаю й ба­чу те­пер, ца­рю,

Що ти без при­чи­ни

Підійнявся на по­ги­бель

Мої Ук­раїни.

І всі царськії ука­зи

Хочеш по­па­ли­ти,

І всі вольності ко­зацькі

Хочеш по­то­пи­ти.

І ко­заків, як ху­до­бу,

На ро­бо­ту го­ниш,

І над ни­ми "Вічна пам'ять"

По бо­ло­тах дзво­ниш…

І гетьма­на оби­ра­ти

Нам не поз­во­ляєш,

І су­ди­ти судців своїх

З Моск­ви по­си­лаєш!

І нас су­дять без за­ко­ну,

Без вся­ко­го пра­ва;

Чи вже ж тобі за то, ца­рю,

Буде яка сла­ва?

Але не­хай мені бу­де

Вільно і ка­за­ти,

Що нічо­го тобі, ца­рю,

З Ук­раїни жда­ти.

Україна - не ди­ти­на,

Вона во­лю має,

А вільно­го не не­волі -

Правда при­гор­тає.

Тепер ка­жи мені, ца­рю,

Хоч залізо тер­ти,

Хоч у тюрмі хо­лоднії

Із го­ло­ду мер­ти;

Усе їдно мені, ца­рю,

Тілько б не ви­да­ти,

Як та бідна Ук­раїна

Буде про­па­да­ти!.."

І стис­нув Пет­ро зу­ба­ми.

"Шкуру, - ка­же, - здер­ти!"

Але тро­хи оду­мав­ся:

"В тюр­му аж до смер­ти!"

І у тюрмі Пет­ра й Пав­ла

Разом з стар­ши­на­ми

Обіллявся По­лу­бо­ток

Дрібними сльоза­ми…

Обіллявся не за се­бе,

А за Ук­раїну

Та за своїх то­ва­ришів,

Що без долі ги­нуть.

Та не дов­го ж Пав­ло пла­кав.

Заслаб, по­ми­рає…

Цар док­то­ра по­си­лає -

Павло ви­га­няє.

"Нащо, - ка­же, - жит­тя моє

Назад по­вер­та­ти,

Коли я не мо­жу долі

Батьківщині да­ти?"

Петро сам іде до нього,

Щоб пе­реп­ро­си­ти,

І дає йо­му

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спiви, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спiви, Степан Васильович Руданський"