Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Спiви, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Спiви, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спiви" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
підбігає.

І мос­калі підбіга­ють,

Вперед пог­ля­да­ють,

Аж ко­за­ки-українці

Турків відби­ва­ють.

Аж ко­за­ки-українці

Турків відби­ва­ють

Та у місто Ста­ву­ча­ни

Па­шу за­га­ня­ють.

Тоді Моск­ва підсту­пи­ла,

Потік за­га­ти­ла

І ту­рецькії око­пи

Раптом за­хо­пи­ла.

І заб­ра­ла срібло-зло­то,

Сорок дві гар­ма­ти

І пус­ти­ла ук­раїнців

Турка до­га­ня­ти.

І пігна­лись ук­раїнці,

Шаблі по­гост­ри­ли,

У Со­ро­ках по-ко­зацькі

Люльки роз­па­ли­ли,

Під Хо­ти­ном із тур­ка­ми

Знову привіта­лись,

А з Хо­ти­на аж у Яс­си

З Мініхом заб­ра­лись.

І за­тих­ла Ту­реч­чи­на,

І більше не би­лась,

І з Ган­ною-ца­ри­цею

Миром по­ми­ри­лась.

Тоді Мініх до ца­риці,

Став її про­си­ти,

Щоби йо­го на Вкраїні

Князем ізро­би­ти!

Лиш ца­ри­ця не та­ка-то,

Бірона спи­та­ла

І як ска­зав її Бірон,

Так і відка­за­ла.

"Мало, - ка­же, - па­не, про­сиш -

Тілько Ук­раїни,

Ти про­сив би уже луч­че

За раз Мос­ков­щи­ни".

Тоді Мініх по­вер­нув­ся…

За го­ло­ву взяв­ся…

"То бо­дай я собі, - ка­же, -

Порохом роз­пав­ся,

Та бо­дай я, - ка­же, - сон­ця

Більше не по­ба­чив,

Щоби я вам, пре­по­га­ним,

За се не віддя­чив!"

І все хо­дить ко­ло дво­ру,

Часу виг­ля­дає,

Аж тут йо­му, як на теє,

Ганна по­ми­рає.

Аж тут йо­му, як на теє,

Ганна по­ми­рає

Та ди­ти­ну в по­ви­точ­ку

Царем зос­тав­ляє.

Та ди­ти­ну в по­ви­точ­ку

Царем зос­тав­ляє,

А Біро­на ко­ло нього

В рядці зос­тав­ляє.

І знов Мініх не до­бу­де

Ступня на Вкраїні,

А кур­ляндський князь па­нує

На всій Мос­ков­щині.

А кур­ляндський князь па­нує

На всій Мос­ков­щині

І ца­рем собі ца­рює

По всій Ук­раїні.

Дере гроші із міщанів,

Дере і з ко­заків,

Дере гроші із се­лянів,

Дере і з бур­лаків.

Не пи­тає, чи хто має

Звідки що да­ва­ти;

А не да­си - на мо­розі

Скаже тан­цю­ва­ти.

А брат йо­го пре­по­га­ний

Що там ви­роб­ляє!

В батька й ма­ми се­ре­до дня

Дочок ви­ди­рає.

Видирає ди­тя в ма­ми

І замість ди­тя­ти

Заставляє бідну ма­му

Щенят го­ду­ва­ти.

А лиш пікни на Біро­на,

Тоді не по­мо­жеш,

Хоч на дідьків хутір підеш,

Хоч го­ло­ву зло­жиш.

Довго-довго Мініх мис­лив,

Довго-довго ду­мав,

Далі мислі пе­ре­мис­лив,

Думи пе­ре­ду­мав.

І при­хо­дить до рідної

Царевої ма­ми

І го­во­рить її жи­во

Сильними сло­ва­ми:

"Ціле царст­во у нас ги­не,

І цар у нас ги­не,

А чи ж ма­ти сво­го си­на

На му­ки по­ки­не?

Скажи, ма­ти, тілько сло­во -

Бірона не ста­не,

І в го­дині яс­не сон­це

Наокола гля­не".

І ска­за­ла йо­му сло­во

Царевая ма­ти,

І пішов зав­зя­тий во­рог

Бірона в'яза­ти.

Заснув Бірон у по­кої

І гад­ки не має…

Троє жовнірів у нього

Варту відбу­ває.

Але Мініх по­ка­зав­ся:

"Ані з місця, лю­ди!

Бо те­пер у нас не Бірон,

А ца­ри­ця бу­де!"

І вся вар­та ані з місця.

Бірон про­бу­див­ся,

Але рап­том у Мініха

В ру­ках опи­нив­ся.

Незабаром і Гус­та­ва,

Його бра­та, взя­ли

І все царст­во з ца­рем-си­ном

Матері відда­ли.

А Біронів пот­ри­ма­ли

В тюрмі цілу зи­му

Та й післа­ли до Сибіру

До міста Пе­ли­му.

Тоді Мініх знов підняв­ся,

Розпускає кри­ла,

Лиш ца­ре­ва йо­го ма­ти

Чогось не злю­би­ла.

Лиш ца­ре­ва йо­го ма­ти

Чогось не злю­би­ла

І тим се­бе і Мініха

Разом по­гу­би­ла.

Стали шве­ди та фран­цу­зи

По дво­ру сну­ва­ти,

Стали княж­ну Ли­за­ве­ту

Сти­ха підмов­ля­ти.

І на царст­во Ли­за­ве­та

Серед ночі ста­ла,

Царя, ма­му й йо­го батька

В тюр­му відісла­ла.

Царя, ма­му й йо­го батька

В тюр­му відісла­ла,

А Мініха до Пе­ли­ма

На Сибір пос­ла­ла. 

12-13 июня

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спiви, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спiви, Степан Васильович Руданський"