Читати книгу - "Я подумаю до завтра , Kolya Kozak"

Глава 2: Перший День Новенького

Вихідні минули спокійно. Коля зробив домашнє завдання, відпочивав, як завжди, вдома. Він рідко виходив на вулицю, на відміну від Насті. Вона проводила час, граючись із кимось іншим, але це було для нього звичним.

І ось нарешті понеділок. Настя прийшла до школи раніше і написала Колі, щоб він ішов без неї.

— Добре, — відповів він і пішов, як завжди, один.

Перед тим, як зайти до школи, він ще запитав у Насті:

— Ти бачила новенького?

— Ні, ще ні, можливо, він ще не прийшов. Цікаво, який він буде, — відповіла вона.

Коля піднімався сходами всередині школи. Він був у своїй весняній червоній куртці. Йому подобався цей колір, і він не звертав уваги на те, що думають інші. Але він не знав, що позаду нього йшов той самий новенький.

Раптом Коля почув сміх. Він був незнайомий, якийсь чужий. Спочатку він подумав, що це не про нього, але потім почув голос:

— Ей, ти, в червоній куртці! Що це за смішна куртка? Вдягайся краще, нещеброде.

Коля завмер. Його охопила паніка. Він не обернувся, просто пришвидшив крок і попрямував до свого класу. Лише коли сів за парту, відчув, що трохи заспокоївся.

— Привіт! — Настя глянула на нього. — Ти бачив нового?

Коля не хотів про це говорити. Він швидко збрехав:

— Ні, не бачив.

Але його голос звучав так, ніби він нервував.

— Ти точно в порядку? — підозріло запитала Настя.

— Та все нормально! — Коля сказав сердито.

Настя здивовано глянула на нього, але промовчала.

Після третього уроку Коля вийшов у коридор, щоб помити руки. На пальцях залишилася крейда після того, як він писав на дошці.

Він уже виходив із туалету, коли раптом новий хлопець підійшов до нього і сильно штовхнув у плече.

— Як тебе звати, ботане? — запитав він, дивлячись Колі прямо в очі.

— Неважливо, — пробурмотів Коля і спробував піти.

— Тебе звати "Неважливо"? — засміявся той. — І ще зі мною так розмовляєш?

Хлопець схопив брудну мочалку і з усієї сили засунув Колі в рот.

Коля відчув огиду, хотів вирватися, але не зміг. Очі наповнилися сльозами, але він швидко їх витер і, ніби нічого не сталося, пішов до класу.

Але він відчув, що йому справді погано. Його нудило, і він ледь не блював. Він пішов до медички, але там була черга.

— Вибач, зараз не можу тебе оглянути, зачекай, — сказала медсестра.

Але Коля не міг чекати. Йому ставало все гірше. Він схопив куртку, рюкзак і просто побіг додому.

Коли він вибігав зі школи, його помітила вчителька. Вона розлютилася, що Коля тікає з уроків.

Настя побачила це і здивовано подивилася йому вслід. Вона не розуміла, що відбувається.