Читати книгу - "Я подумаю до завтра , Kolya Kozak"

Глава 4: Невидима війна

Минуло два дні, і Настя помітила, що Коля не приходить до школи. Спочатку вона не звертала уваги, але потім їй стало цікаво, що з ним. Вона набрала його номер, але відповіла мати.

— Алло, Коля? — запитала Настя.

— Це його мати, — почувся голос.

— А де Коля?

— Він у лікарні…

Настя різко насторожилася.

— Що?! А що з ним сталося?!

— Він впав зі сходів у школі, — пояснила мати.

— У нас?! Як?! — здивувалася Настя, але мати Колі нічого більше не сказала.

— Ну добре, — пробурмотіла Настя.

Вона кинула слухавку й задумалася. Щось у цьому всьому було дивним. Вона не знала, що відбувається, але відчувала, що все не так просто.

Пів школи вже знало про випадок із Колею. Пройшло три тижні, майже місяць, і він досі не з’являвся. Тим часом усі почали хвалити новенького, кажучи, що він добрий і має велике серце. Але вони не знали правди…

І ось нарешті Коля повернувся до школи. Його настрій був жахливий. Він ішов коридором до класу, коли несподівано новенький підстеріг його і дав йому щолбана.

— Поки що не буду тебе чіпати, щоб не бути підозрілим, — тихо прошепотів він.

Коля не відповів, просто пішов далі. Настя бачила цей момент, але не чула, що саме сказав новий хлопець. Однак вона була шокована.

Коли Коля зайшов до класу, більшість навіть не звернули уваги, хоча деякі все ж запитали:

— Ти лежав у лікарні?

— Так, — коротко відповів Коля, роблячи вигляд, що все нормально.

Новенький, що стояв неподалік, тихо сміявся.

Після першого уроку Коля залишився в класі, але новенький підкотив до Насті.

— Агов, як тебе звати?

— Настя, а що?

— Поклич Колю, хочу з ним поговорити. Ми ж друзі.

Щось у цьому не подобалося Насті, але вона все ж передала Колі, що його кличуть.

Коли Коля вийшов у коридор, новенький вивів його в безлюдне місце й одразу схопив за комір.

— Слухай сюди, кусок лайна, — прошипів він. — Тільки спробуй мене здати — я тобі таке влаштую, що тобі й не привидиться…

Він сильно штовхнув Колю в стіну й пішов, ніби нічого не сталося.

Коля повернувся до класу, але через деякий час сильно захворів. Він знову надовго зник зі школи.

Так минали тижні, і ось уже настав травень. Весь цей час новенький продовжував знущатися з Колі, але ніхто цього не помічав.

І ось одного дня вчителька оголосила:

— Скоро кінець навчального року, і ми вирішили організувати для вас поїздку!

Всі пожвавилися.

— Куди?

— Ми ще не скажемо, але ось карта, де розташоване це місце.

Настя подивилася на карту й нахмурилася. Локація була дивною — старе місто з похмурими будинками.

— Ви поїдете без вчителів і зможете відпочити так, як захочете, — продовжила вчителька.

— Коли?

— 25 травня.

Коля мовчки слухав усе це. Йому було байдуже, але відчуття тривоги не покидало його. Щось у цій поїздці було не так…