Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Сам же господар відкриває дверцята холодильника й дістає пляшку пива. Він із насолодою припадає до горлечка і ловить на собі мій заздрісний погляд. Справді, від пива я рідко відмовляюся. Але сьогодні не той випадок, мені потрібно бути в бездоганній формі й у всеозброєнні зустріти будь-які перешкоди на своєму шляху в чужій країні. Доведеться утриматися.

- Як сказати, дуже сподіваюся, що..., вау, - перший ковток палючої рідини приводить мене в захват від відчуття поширення рідкого тепла по всьому тілу. - Ви маєте рацію, я не місцевий... - Ваша кава, вона дуже навіть гідна. Цілком може замінити пиво.

- Сер, вам повний бак? - легкий шурхіт лунає десь із глибини приміщення, потім із бічних дверей з'являється кремезний хлопчисько років п'ятнадцяти, білявий і світлоокий, маленька копія власника заправки. Синочок, не інакше.

- Сімейний бізнес? - наважуюся висловити своє припущення вголос. - Давай, хлопче, повний, - додаю, не дочекавшись реакції чоловіка. Невідомо ще коли і де вдасться зупинитися на перепочинок і заправити автомобіль.

Перш ніж зайняти місце водія розминаю м'язи за допомогою низки звичних рухів. Дорога має бути далека і виснажлива.

Охочих поповнити бак пальним додається. Паркується чорний джип із тонованим склом. Хвилини, десять хвилин - з нього ніхто не з'являється, констатую, поки протираю лобове скло.

 Таке буває, причина зупинки машини може бути найнепередбачуванішою. Проте краєм ока придивляюся уважно до того, що робиться всередині, і намагаюся розгледіти того, хто за кермом, проїжджаючи повз, щоб покинути заправку.

 Професійні навички та природна допитливість не зраджують мені. Оптика або щось близьке до поверхні, схожої на неї, проглядається в руках водія.