Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Освоївши свої нові навички, випробовуючи їх одну за одною, Ілея раптом відчула, що щось не так з однією з полиць біля каміна. Використовуючи свою сферу, вона нічого не бачила за нею, але щось було не так. Коли вона встала, її тіло стало важчим, і вона ледь не спіткнулася. Активація бафів змусила її кричати і задихатися, відчуваючи, як сила тече через неї.

Пересуваючись по кімнаті зі своїми новоспеченими активними бафами, вона спочатку зрозуміла, що цей досвід збиває її з пантелику. Збільшена швидкість у поєднанні зі зміненою вагою її кісток була, мяко кажучи, цікавою.

.

Але з усією її статистикою та навичками сприйняття, їй знадобилися лічені хвилини, щоб звикнути до змін. Навіть вимкнення, а потім знову ввімкнення навичок не було таким заплутаним після кількох спроб.

Вона повільно вдихала і видихала, стоячи перед вікном. Потім, відвернувшись від нього, Ілея активувала свої все більш знайомі заклинання і стиснула кулаки.

.

Час побачити, на що здатна ця сила... По-перше, таємні ходи.

.

Ілея підійшла до книжкової полиці, яку вважала дивною, і оглянула її.

-

ШІСТДЕСЯТ ВІСІМ

Книги і вельможі

.

Ілея доторкнулася до книжкової полиці і побачила, що може вийняти книги, як зазвичай. Більшість з них були складені на землю, де вона акуратно складала їх в штабель. Дехто, хто її зацікавив, приєднався до її сховища, в якому все ще залишалося значне вільне місце.

?

Природні чудеса рівнин... Вона погортала його і знайшла кілька дуже вражаючих картин. Відсутність інтернету і ідеально зняті знімки з високою роздільною здатністю викликали у неї дуже бажання відвідати деякі з зображених місць. Гарячі джерела Баз-Агера... Чому ні? Зрештою, я вмію літати.

.

Вона трохи посміхнулася, коли її крила проросли, і розсіяно торкнулася її рук. Потім вона зітхнула і змусила книгу зникнути.

Що я роблю.. — сказала вона вголос і пробила рукою порожню полицю в стіні. Там не було ніякого механізму, і вона нічого не бачила за стіною зі своєю сферою. Її рука легко пройшла крізь ліс.

.

Руни, гм? — пробурмотіла вона, дивлячись на шматки дерева в руці. Три удари ногами обрушили решту книжкової полиці, і Ілея побачила, що тепер бачить стежку зі своєю сферою. Це була маленька стежка, яка вела в одну кімнату.

! .

— Ага, там є люди... Гей! — кричала вона і кліпала очима прямо біля них.

Меч, одягнений у пурпурове полумя, полетів до неї. Вона злегка поворухнула головою, щоб ухилитися від діагонального замаху, і схопила руку, яка тримала меч, перш ніж іншою рукою вдарити по ліктю нападника. Кістка зламалася, і жінка закричала.

, !

— Заспокойтеся, хлопці! Я людина, — сказала вона, відпускаючи руку жінки. Меч випав з її млявої руки, але вона схопила його другою і простягла до Ілеї, в її очах зявилося фіолетове сяйво.

? ,

Як ви нас знайшли? Хто ти така? — сказала жінка, змінивши свою позицію на користь неушкодженої сторони.

, 50 167 -

Ілея озирнулася і побачила близько семи пасажирів, усі нижче 50 рівня, за винятком жінки перед нею. Їй було 167 років, і Ілея бачила її раніше. Всі вони виглядали змарнілими і з запалими очима. Це були виснажені обличчя тих, хто не їв належним чином кілька днів, а можливо, й тижнів.

.

— Я знаю тебе... Де я тебе бачив раніше? Ілея розслабила позу, але тримала бафи на випадок, якщо жінка зробить щось дурне. — Я приїхав сюди з експедицією, яка зустріла василіска, може, там? — вголос здивувалася Ілея, зовсім не звертаючи уваги на запитання жінки.

Фіолетове сяйво залишилося, але жінка трохи опустила меч. Ілея подумала, що цілком зрозуміло, що вона занадто напружена і втомлена, щоб так легко довіряти незнайомцю.

Знову ж таки, хто ти? — запитала вона, але цього разу менш ворожим тоном.

?

Чому тут всі такі злі? Я, очевидно, не твій ворог, і ти голодуєш, — сказала Ілея, показуючи їжу зі свого сховища. Люди в кімнаті жадібно дивилися на нього, коли він падав на землю, але ніхто не поворухнувся.

— Боже мій, — сказала Ілея з відтінком роздратування і кинула трохи їжі в бік людей, що скупчилися по кімнаті, які нарешті взяли її і почали їсти.

.

Незабаром група людей покине місто, - продовжила Ілеа. У них є обладнання, їжа та гроші, щоб будувати нове життя в іншому місці. А це означає, що ми йдемо. Хапайте свої речі. Я відведу тебе до них.

Більше тих, хто вижив? — запитала літня жінка, поки інші їли.

.

Подальші запитання були спрямовані на Ілею, але вона просто проігнорувала їх і подивилася на меч пурпурової жінки. Це була прекрасна річ, а сяючий бафф зробив її ще кращою. Бруд і кров, що обліпили шкіру жінки, робили її схожою на якусь кіногероїню.

.

Чому.. — запитала вона, повільно опускаючи меч.

.

Ілея обережно скоротила відстань, повільно торкаючись руки жінки, перш ніж вона загоїла завдану нею травму.

— Ти... що? — вигукнула жінка, дивлячись на свою руку, а потім на Ілею. Навіщо нам допомагати? Ви не знаєте, хто ми... Ви нам нічого не винні...

Ілея лише знизала плечима і пішла до проходу до великого кабінету. Ви люди. Хіба цього мало? — сказала вона, а потім кліпнула очима через вузький прохід.

.

Група вийшла через десять хвилин і побачила, що Ілея сидить у великому шкіряному кріслі і читає книгу про салійську кухню. Вона закрила його і встала.

.

— Ось ти. Дотримуйтесь, будь ласка.

Як тебе звати, воїне? — запитав хтось позаду Ілеї, коли вона виходила з кімнати. Тільки її сфера дала їй зрозуміти, який чоловік говорив з нею.

?

Воїн? Це те, що ти бачиш, коли дивишся на мене? — запитала вона. Мова його тіла змушувала її думати, що він її боїться. Можливо, він думав, що образив її.

.

— Так, пані, це те, що мені каже Ідентифікація. Я не бачу твого рівня.

Цікавий... так що я вже не цілитель. Що ж, у мене є лише одна навичка зцілення. Гадаю, все змінилося, коли я став Першим Мисливцем.

Зовні вона ніяк не відреагувала і повела групу вниз і назовні. Вона йшла по снігу, коли гурт напружився біля якихось назарків на сусідній вулиці. Пурпурова жінка оголила меч, готова до бою. Ілея просто продовжувала йти, поки