Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Чудово, – подумала я. – Краще просто не буває».
– Ой, що ж це я… – схаменулася жіночка. – Перепрошую. Ось, тримайте, вона Ваша, – простягнула мені.
Я видихнула й притиснула артефакт до грудей.
– Отже… це все?
– Так, тепер Ви пов’язані зі своїм артефактом.
Та ще й дуже міцно. І ґуля на потилиці – свідок цьому. А проте, якщо це все, залишилось лише одне.
– Вибачте, Ви не підкажете, як дістатись до Бойової академії магії Підлісся?
– Чого ж, тут зовсім недалечко… Стривайте! Невже Ви досі не подали заяву? – витріщилась вона.
Лихе передчуття полонило мене.
– Ні, не подала.
– Але ж термін розгляду заяв скінчився тиждень тому! Завтра починається навчання! – скрикнула вона.
***
– Не хвилюйтесь. Це зовсім не боляче.
– Кого Ви заспокоюєте? Сина лісника?.. – пирхнув він.
– Ах! Ну, справді. Ви вже вибачте: у мене однаковий підхід до всіх. Як комарик вкусить – от і все.
Шприц ввійшов у його шкіру. Наповнився кров’ю – темнішою, ніж треба – і вийшов геть, такий точний і різкий. До червоної цяточки торкнулася вата.
– Так, чудово. Ще кілька хвилин.
Так, авжеж. Ще кілька схарапуджених, нервових хвилин. Його кров опинилася між скельцями артефакту, а треновані очі готувались вивчати її, просвічувати променями, сипати реактиви.
– До речі… Ви вже вибачте, але чому так пізно? Це вже, знаєте, крайній термін, – долинуло глузливо.
– Та таке. Нечисть сказилась – от і все.
– О, ясно. А Ви… Не хочу надокучати, але не можу не спитати. Чи не могли б Ви якось запросити батька на відкрите заняття? Академія була би вдячна.
Коротка, рвана відповідь:
– Ні.
– О, ясно. Ви вже виб… – постать завмерла та затнулась. – Це… Гм. Це не те, що сподіваєшся побачити.
– Що таке? – напружився він.
– Це, гм… Може, помилка якась. У Вас темрява в крові. Темрявомісткість три відсотки. Це…
– Кікімора покусала, – закачав рукав.
– О. А. Ясно… Не показуйте таке страшне. Тоді, напевно, ніяких проблем. Правда, Ви б могли прийти, коли б у Вас не було…
– Не міг. Часу не було, – посміхнувся він.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.
