Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

Глава 11

Зустріч, яка змінить дуже багато  планів ...

-- Що вам від мене потрібно? Чому мене привезли до вашого готелю й зачинили в номері?         

-- А не багато запитань, дівчин-ко? У твоєму становищі мовчання найкраще, що може бути. Просте патякання не дасть відповіді на твої запитання. Тут я вирішую хто що робить, і хто що каже. Второпала, Піоно? 

-- Не второпала! Я хочу почути відповіді на свої запитання. І рекомендую триматися від мене якомога далі, бо інакше все розповім про вас нехорошим хлопцям, і тоді вам точно не здобрувати.    

-- Не смій мені погрожувати,  тупа ідіотко. Думаєш вдало розсунула ноги перед моїм сином і все в шоколаді. Угу, ... бачили ми таких. Казки про кохання та весілля скінчилися. Ти хвойда і я про це знаю. Як і те, що тебе трахає пів Одеси й одна четверта еліти нашої країни. Ти першокласна шльондра, яку Захар не лише має, а й просуває під потрібних йому людей. Вдавана скромність тобі не личить.     

-- То ви мій клієнт? Захар нічого не казав мені про цю зустріч.     

-- Не встиг! До того ж ти була надто зайнятою цими днями. Приємні клопоти, розумію, але робота має бути на першому місці. Чи не так?    

-- Ти хочеш сказати, що я тут, щоб  задовольняти тебе? Втамувати твій сексуальний голод?

-- Саме так, любонько. Ти тут для мого задоволення і для того, щоб я зміг відкрити синові очі.

-- Добре!  Але про це ніхто не має дізнатися,  і особливо твій син. У мене на нього є невеличкі плани. 

-- Ти забудеш про плани на мого сина. Скасуєш заручини й назавжди зникнеш з його життя. А тепер на коліна. Покажи мені свою покірність. 

-- Я не збираюся з ним одружуватися. Боже, збав. Стосунки у шлюбі це не моє. 

-- Добре, що ти це розумієш. Значить те що ви з Даном розігруєте просто вистава? 

-- А ти як думаєш!?

-- Якщо обманюєш, то дуже пошкодуєш, а зараз доведи мені, що все, що я чув про тебе правда. 

-- Будемо бавитися за сценарієм чи просто потрахаємося. Можу закластися, що з майбутньою невісткою сексу у тебе не було. Одразу попереджаю це -- жарт. 

-- Безсоромна хвойда, ... сука ...     

-- Але саме її ти зараз хочеш.

-- А ти талановита. Ще зранку сором'язливо відводила погляд й прикривала коліна, а зараз, ... зараз стоїш на на тих самих колінах переді мною. 

-- І не гидко тобі лізти до мене в труси, після свого сина?                

-- Замовкни ...

***

Вечір того ж дня

-- Доброго вечора, кохана! Як провела день? Зустрілася з батьком? Він привіз тебе додому? -- весело питав Дан, увірвавшись до нашої кімнати.

-- Нікого ж немає. До чого ці слова про кохання? Я недавно повернулася на таксі, а Владислава Юрійовича ще немає вдома, -- відкладаю гребінь, яким щойно розчісувала волосся. 

-- А, що ти робила цілий день?

-- Торговий центр, галерея, бібліотека. Я знайшла чим себе розважити й отримала цілу купу задоволення. А ти працював? Може ти голодний? Ми з твоєю мамою пили чай. 

-- Ні, я не голодний. Поїв на роботі, кохана.

-- Знову це слово. Навіщо? Тобі подобається кепкувати над почуттями? -- запитала я й відчула, як почастішало дихання. Злякавшись  почала переступати з ноги на ногу.

Дан стояв зовсім близько, а потім підійшов ближче й спробував взяти за руку. Я відступила назад й відійшла в бік. Уважно глянула на двері не розуміючи чому Дан поводиться так дивно. Я вже так звикла до його образ, що боюся простих запитань. Вони здаються мені підозрілими. 

-- Якщо ти не втомилася можемо вийти на балкон. Подихаємо свіжим повітрям й трохи поговоримо. Що скажеш?

-- Я не проти, -- відповідаю збентежено, зминаючи рукою край піжами у яку щойно переодягнулася. 

Вийшовши на балкон, я обхопила руками плечі. Дан підсунув  мені крісло й навіть розгорнув тонкий плед. 

-- Щось трапилося? Сьогодні ти дивно поводишся. Я вже трохи тебе знаю, але зараз нічого не розумію. Це якийсь новий план чи гра? 

Ден уважно дивився мені просто в очі. Він не був злим, можливо лише трохи втомленим. То чому замість того, щоб лягти у ліжко він хоче розмовляти зі мною? 

-- Скажи ти б вийшла заміж з розрахунку? Скажімо через великі гроші. 

-- У мене немає потреби в грошах. Я достатньо заробляю, щоб себе прогодувати. Шлюб це не акція на один день. Шлюб це -- гармонія, довіра, почуття. І все це має бути взаємним, інакше навіть не варто починати. Хоч ти й мені не віриш, але я не меркантильна, і щирі почуття вважаю найбільшою цінністю.      

-- А як що до того, щоб перевести наші стосунки на новий рівень?     

-- Ти зараз хочеш затягти мене у ліжко? -- мій голос затремтів від обурення і я з недовірою глянула на Дана, що сидів поряд.    

-- Я лише хотів сказати, що не проти познайомитися з тобою ближче. І секс тут ні до чого. Хоча якщо ти не проти, то я залюбки затягну тебе у ліжко. 

-- Тоді я не розумію тебе. Чого ти від мене хочеш? -- питаю здивовано. 

-- Ти красива дівчина. Мабуть, чоловіки вужами в'ються біля твоїх ніг. 

-- І ти вирішив, що хочеш до їхньої компанії? Не повірю, що ти так цікавишся мною, але я розповім тобі. Насправді все зовсім не так. Я не люблю надмірної уваги до себе, ... особливо від чоловіків. Звучить дивно, бо я модель, але це правда. Мене дратують голодні та хтиві погляди накачаних самців, які впевнені, що варто їм поманити пальцем і я впаду до їхніх ніг, виконуючи будь-які завдання. 

-- Хочеш сказати, що горда і ніколи не закохувалася по-справжньому?

-- Звісно, закохувалася! У мене було шкільне кохання. Мені хотілося вірити, що це на все життя, але хлопець обрав відданість батькам і покинув мене розбивши не лише серце, а й мрії. Так буває, казку мені ніхто не обіцяв. 

Від згадки про Ярослава у мене затремтіла нижня губа й виросла грудка в горлі. Мені давно переболіло, але коли згадую виявляється, що неприємний осад залишився на все життя.

-- Сумна історія. І тому ти тепер не закохуєшся?

-- А ти думаєш, що можна закохатися за бажанням? Сказати собі: його хочу любити і все, любов розквітає у твоєму серці. Так не буває!