Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Тепер є час, щоб написати про життя і тайни Мого Божественного Сина, щоб всі смертні могли знати Його, як Сина Предвічного Отця, як правдивого Бога і рівночасно як правдивого чоловіка. Але ще не відповідний час, щоб увічнити містерії і таємниці, які ти знаєш про Мене, ще не можна їх об'являти світу. Святий Дух тобі допоможе. І Я хочу, щоб ти почав писати у Моїй присутності.

Він віддав поклін Цариці Неба і землі і наповнився Святим Духом. Вона дала Своє благословення і обіцяла опікуватися ним усю решту його земного життя.

СВІТЛОНОСНА ЗАСТУПНИЦЯ

Повернімося до часу відразу по Собору. Всі апостоли, за винятком Йоана і Якова, сина Алфея, відійшли на місце своєї діяльності. І всіма ними Божа матір старанно і ніжно опікувалася, ще більш, ніж перед тим, у теперішньому Обожественному стані. Вона була здатна виконувати безліч трудних обов'язків, утримуючи у собі душевний мир і спокій. Божа Мати, крім безпосередньої опіки над Церквою, дбала про окремих апостолів і учнів, потішаючи їх у бідах, клопоталася про їх справи. Особливу увагу приділяла одежі, яка була такою, як у Ісуса, того ж виду і кольору. Мати Божа власними руками ткала туніки і пересилала їх апостолам. За наказом Цариці ангели часто відвідували апостолів, потішали їх від імені Богоматері, бувало, звільняли із в'язниць, супроводили у дорозі, знайомили із звичаями тих місцевостей, де проповідували апостоли. Не було й дня, коли б Богородиця не творила чуда для світу Церкви і апостолів. Вона щиро трудилася більше, ніж всі ангели разом взяті, ще й писала листи до апостолів, заохочуючи їх до праці, додаючи їм сил і бадьорості. І ще їй дуже боліло, що священицьку гідність принижують, особливо багаті, змішуючи дорогоцінне з негідним, вони принизили священиків до загалу своїми законами і безладними звичаями. Треба підняти гідність священиків, ставитися до них з належною пошаною і почитаннями, бо вони тримають Найсвятіші Тайни в руках чи коло грудей. Навіть до їх одежі й оздоб слід ставитися побожно, як і ставиться Богородиця до одягу апостолів. Крім цих справ Діва Марія таємно виконувала духовні вправи і добрі діла, якими заслуговувала на незліченні дари і благословення. Вона постійно і незмінно берегла діяння і тайни свого Сина, пригадувала у своїм серці Образ Божественного Сина, засмученого, зневаженого, зраненого і спотвореного муками Страстей. Його страждання носила вона у своєму серці, як неперервний нерв болючих спогадів. Для кожної рани і терпіння Нашого Спасителя Вона відмовляла спеціальні молитви, щоб віддати їм особливу любов і шанування. За кожне згірдне і образливе слово, що юдеї вивергали проти Спасителя, Марія укладала славетні почитания і звеличення, лежала хрестом на землі, била численні поклони. Таким чином вона визнавала Його Божественність і святість. Завдяки силі її любові і скорботі, що перевершувало стократне мучеництво, бо кривавий піт стікав аж до землі, а криваві сльози застилали її обличчя, тоді Божий Син сходив з неба, щоб дати їй нові сили, погамувати її жаль, вилікувати рани. Його терпіння завжди стояло у Неї перед очима, навіть у хвилини радості і вдячності Вона усамітнювалася з п'ятої години четверга! виходила лише пополудню аж у неділю, щоб відзначити смерть і поховання її Сина, і знову терпіла всі болі і муки, які переніс Господь. Вона благословляла всіх тих, що побожно тримають у серці всі страсті Господні, і повчала, щоб люди не забували, якою ціною людство заробило собі Відкуплення. Не втомлюючись, вона дарувала всім людям, які її оточували, ласки, благодать, зцілення душевні і тілесні. Богородиця потребувала дуже мало їжі, сну. Півгодини перепочила і знову хрестом лежала на землі, знемагаючи у поклонах. Навіть ангели дивувалися її досконалості, терпінню, самопожертві. Вона продовжувала готувати їжу для Йоана, то й мусила сідати до столу, щоб узяти трохи хліба чи риби. До неї кожного дня приходили відвідувачі з близьких і далеких країв. Приносили їй дари, але вона відмовлялася від дарів, а те, що брала, йшло на потребу церкви чи убогих. Долаючи втому, йшла до лікарень, доглядала хворих, жертвувала їм все, що у неї було. На підставі її діянь, Господь установив, щоб численні вірні виконували у святій Церкві вправи хресної дороги, наслідуючи Його Благословенну Матір. У своїх вправах вона практикувала славлення і хвалебну подяку, любов. Особливу увагу приділяла вона підготовці до святого Причастя. На завершення Святої Літургії Божа Мати віддавала три глибоких поклони, запрошуючи до свого серця Бога, якому дала життя. Після цього Пречиста відходила протягом трьох годин, лишаючись на самоті з Євхаристичним Ісусом. Св. Іоан мав ласку спостерігати, що від Богоматері, як від сонця, розходяться осяйні промені. Пречиста з великим хистом і любов'ю творила ризи і оздоблення для священиків. Все тримала у надзвичайному порядку і чистоті. Всі почесні титули супроводилися точно окресленими обов'язками. Божа Матір не тільки винайшла вправи Хресної Дороги, але багато інших звичаїв й обрядів, які були прийняті Церквою зокрема Господні й Богородичні свята.

8 грудня кожного року Богородиця радісно відзначала Непорочне Зачаття, уславлюючи Господа. Після таких нічних служб Ісус сходив з небес, щоб ангели приносили свою Царицю перед Господнім Троном. І там тривало Свято у переддвер'ї Неба. Потім Богородиця займала своє місце на троні поряд із Ісусом Христом. Господь дякував Богу Отцю, що дав Йому таку вартісну Матір. Тоді від Трону чувся голос Отця:

— Прекрасні є твої кроки, о царська доню, зачата без гріха.

Її Божественний Син підтверджував:

-1 чиста, і без тіні вини є Моя Мати, яка дала мені людську подобу, щоб відкупити людей.

Святий Дух приєднував свій голос:

— Вся досконала ти, Моя Дружино, вся досконала і без плями загальної провини.

І линули ангельські гімни на честь Пресвятої Богородиці. Згодом Її підносили до споглядання Пресвятої Трійці, що тривало досить довго. А тоді ангели її повертали до Вечірника, так закінчувалося свято, яке вона завжди зберігала у своєму серці.

Мати Божа нагадує нам, щоб ми, люди, ніколи не забували про Страсті Господні; його самопожертву для спасіння людства. І тому з великою старанністю ставилися до приготування до святого Причастя, щоб приходили до Пресвятої Євхаристії з великою благістю і в чистоті.

УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Дух Богородиці нестримно линув до Божественності, а кайдани плоті завдавали прикрощів. 67 років підряд невтомно сіяла світло і добро, не уповільнюючи польоту, не зважаючи на втому і зайнятість. Небо послало до неї архангела Гаврила, щоб повідомити про закінчення земного життя Богородиці. Вона у цей час хрестом лежала на землі, вимолюючи прощення для грішників. Богородиця підвелася на коліна, щоб з пошаною прийняти Божих посланців. У білих сяючих одежах, з пальмовими гілками у руках вони з радістю і шаною оточили свою Царицю. Святий Гавриїл об'явив їй про кінець її паломництва на землю і перехід до посідання вічного і безсмертного життя, яке чекає Її у славі, праворуч Божественного Сина. Це станеться рівно через три роки. І всі небесні мешканці ждуть Твого приходу. З подякою прийняла Богородиця ці слова і припавши до землі, сказала:

— Ось Я, Господня слугиня, нехай зі мною станеться по Твоєму слову.

Потім вона припала до землі з глибокою подякою. Першим про своє

Успіння сказала Пречиста названому сину, Йоану, якого згодом назвуть

Богословом, і попросила його нести райську галузку, подаровану архангелом Гавриїлом перед труною. Веліла прибрати і прикрасити дім, просила поховати її в Гетсиманському саду, де були захоронен! батьки святі Анна і Йоаким, її дружина Йосиф-обручник. Вона висловила палке бажання побачити біля свого ложа всіх апостолів, її відданих добрих друзів і соратників, про яких дбала і піклувалася все життя. І сталося диво великі хмари із шумом заполонили дім Богородиці. Вони перенесли до Вечірника всіх апостолів. Апостоли злетілися додому, як хмари і орли, щоб послужити Божій Матері, вони сказали: "Благословенна ти від Господа, створившого і небо, і землю". У відповідь Пречиста промовила:

— Мир Вам, браття, вибраних Господом —, подякувала Богу, що здійснив її бажання побачити Апостолів перед відходом на небо.

Пречиста побажала відвідати усі святі місця страстей Її Сина. Разом із св. Йоаном у супроводі ангелів вирушила у мандрівку. На кожнім місці вона проливала сльози, згадуючи, як тут страждав Ісус. Найдовше вона затрималася на Голгофі, благаючи, щоб Син Її приділив спасенним душам всі блага. Попросивши в ангелів, щоб вони стерегли ці святі місця, вона повернулася до Вечірника. Там подякувала Богові землі за всі небесні блага і попросила у Господа дозволу попрощатися зі святою Церквою. Найтепліші слова знайшла вона звертаючись до Церкви:

— Моя Мати і Наставнице, істинний скарб Моєї Душі! Ти єдина утіха в Моєму ув'язненні, прибіжище і дозвілля у Моїх трудах, Мій спочинок, Моя радість і надія! Ти утримувала Мене у моїм Поході; у тобі жила Я, як подорожуючий до своєї Батьківщини... Ти станеш учителькою народів, котрі всі поважають тебе. Для тебе я завжди берегла Моє серце і Мою Дбайливість. Моя кохана Церкво, Моя честь і Моя славо! Згодом з того місця я з любов'ю дивитимусь на тебе, і усе молитимусь за твій ріст, добробут, поступ.

Згодом вона складе свій Заповіт і Останню волю, яку затвердило Небо і представила своє бажання Господові. Він схвалив його своєю присутністю. Всі Три Божі Особи Пресвятої Трійці зійшли до неї в супроводі неозорого числа ангелів. Богородиця належно привітала Пресвяту Трійцю і тоді почула голос, що промовив до неї:

— Наша вибрана Дружино! Вчини свою останню волю, як бажаєш, бо Ми затвердимо її і виконаємо в цілості Нашою необмеженою владою.

Богородиця визнала Бога, як єдиного істинного Творця і Хранителя всього, що має буття. Богородиця в житті не мала нічого, щоб могла залишити у спадщину, бо нічого не любила крім Бога, хто є Її добром і посіданням. Вона зреклася своєї зверхності над людством. Тіло своє передає землі, бо з неї вийшла. Свою душу віддає Богові, щоб вона любила Господа і величала його всю вічність. Свої заслуги і труди, котрі вона придбала своїм трудом і вправами, залишає святій Церкві, своїй матері і спадкоємиці.