Читати книгу - "Солодка боротьба, Торі Шей"

— Ну, що ж там за «питання», Феліксе? — запитала вона, схрещуючи руки на грудях, де сорочка підкреслювала тонкий натяк на декольте.

Я машинально почухав ніс, намагаючись приховати несподіване замішання.

— Що означає той напис? — прямо запитав я.

Можливо це був якийсь молодіжний сленг? Тому що останнім часом я нічого не розумію…

— Ви справді не знаєте? — вона насмішкувато вигнула брову. — Чи ви фільми не дивитеся?

— Які фільми? — запитав я, не розуміючи, куди це все веде.

— «Вартові галактики». Ну, ви ж бачили?

Я примружився.

— Я не дивлюся таке.

— Ох, — Ясмін засміялася, і цей сміх змусив мене ще більше напружитися. — А що ви дивитеся, пане Левицький?

— «Хрещеного батька», — сказав я без жодної посмішки. Це був мій улюблений фільм, і я не бачив у цьому нічого дивного.

Ясмін відкрила рота, але одразу ж закрила, здавалося, навіть не знаючи, як на це реагувати.

— «Хрещений батько»? — вона, зрештою, не втрималася від здивування. — Ви справді один з тих хлопців, які обожнюють мафію?

— Це класика! — захищався я. — Це не тільки про мафію. Це про честь, сім'ю, про вибір.

— Про вибір? — Ясмін засміялася знову, і цей звук трохи дратував мене, але водночас подобався. — Святі круасани, Феліксе, ви з тих, хто мріє стати новим Віто Корлеоне? Може, мені вам ще руку поцілувати?

Я зітхнув, намагаючись не піддаватися на її провокації.

— Це не смішно, — відповів я з серйозним обличчям, хоча ледве стримував усмішку.

Гаразд, можливо, це було трішки смішно. Повторюю — трішки.

Поки я думав, Ясмін встигла побалакати з кількома людьми, які заходили до пекарні.

— Запитання закінчилися? — вона підняла брову, явно натякаючи, що наша розмова добігає кінця. — Мені потрібно працювати.

— Запитання не закінчилися, — я відступив на півкроку, даючи їй трохи простору, але продовжуючи дивитися прямо в її зелені очі. Чому зі всіх людей саме їй дісталися такі красиві? — Дайте мені свій номер телефону.

Вона подивилася на мене так, ніби кричала: Ти це серйозно? Її очі трохи звузилися, губи вигнулися в розлюченій напівпосмішці.

— Ви зараз серйозно? — запитала дівчина, піднявши одну брову. — Ви знаєте про мої доходи, і я впевнена, що ви вже встигли дізнатися всю мою біографію... І зараз запитуєте мій номер телефону? Де логіка?

Думаю, десь поряд із тим фактом, що кожного разу, коли вона поруч, вся моя раціональність виходить у вікно. Ясмін облизала губи, і я мимоволі затримав погляд на них. Вони виглядали м'якими, вологими, спокусливими. Я відкрив рота, готовий відповісти щось розумне, але нічого не вийшло.

Чорт забирай, Феліксе. Візьми себе в руки.

Вона підняла брову, чекаючи.

— Ну? — запитала вона, злегка постукуючи пальцями по руці. — Що саме ви збираєтеся з ним робити, га? Писатимете мені щогодини повідомлення, щоб нагадати, щоб я «швидше забиралася з пекарні»?

— Можливо, — відповів я з видимою роздумливістю.

***

Ясмін все ж таки дала мені свій номер телефону.

Не те щоб вона зробила це з радістю.

А тепер стою перед дзеркалом, запихаючи сорочку в штани.

Ні, я ж, звісно, не вводив у SmartTV "Вартові галактики".

Бо чому б я взагалі мав дивитися фільм для підлітків? Я серйозна людина. Бізнесмен. Зрілі рішення, великі інвестиції, ніякої нісенітниці. І точно не Ґрут, який постійно каже “Я є Ґрут”…

Але, сидячи на дивані з пультом у руках, я все ж таки вирішив поглянути одним оком. Ну, просто щоб зрозуміти, що там такого цікавого, щоб малювати цей злощасний напис на чолі. Тільки одним оком, буквально на п’ять хвилин.

І я точно не дивився всі частини до четвертої ранку.

Чорт забирай, цей єнот реально кумедний…

І вже точно не заснув під фінальні титри, намагаючись зрозуміти, чому цей чортів Грут каже лише три слова.

Я. Є. ҐРУТ.

Ну, звісно, я не поїхав на роботу напівсонний, з важким запамороченням від того, що мої думки плутались між космічними погонями і… Ясмін.

— Я є Ґрут… — пробурмотів я собі під ніс, коли зупинив машину перед офісом, і помітив, як охоронець дивно на мене поглянув.

Я зітхаю і беру телефон, на мить зупиняюся на її контакті. Ні, не час дзвонити. Ще ні.

Господи. Звідки в мені це бажання?