Читати книгу - "Дівчина на одну ніч, Ірина Романовська"

Маша мовчить. У трубці — жодного звуку. Навіть її характерного дихання не чую. Це… дивно.

— Алло, Машо? Ти ще тут?

— Полю, ти це серйозно? — Нарешті озивається вона. — Моя скромна подруга-відмінниця провела спекотну ніч на пляжі з дорослим чоловіком? З яким познайомилася всього пару днів тому? Це… ух! Е-е-м, я в шоку. Просто не можу в це повірити! — Маша вибухає захопленням. — Ну, ти даєш, Полінко! Ось тобі й відпустили квітоньку на наукову конференцію.

— Все сталося так несподівано, — я намагаюся пояснити подрузі логіку власних дій, хоча сама до кінця ще не все розумію. Максим такий особливий. Він такий... Мені не вистачає слів, щоб описати, якою я себе почуваю разом із ним. — Він такий...

— А я все думала, коли ж ти нарешті дозрієш. Вітальчині залицяння не прийняла, Мирона з паралелі відшила, навіть не прийнявши від хлопця букет троянд… — Маша відверто кепкує з мене, вловивши ноти мого сорому. — Наша Поліна та дорослий красень разом на пляжі. Я уявляю як це гарно було.

— Я сама не знаю, як так вийшло, Маш. У мене й думки такої не було, щоб з ним.. Ну.. Ми просто говорили, сміялися, а потім він поцілував мене, і я раптом відчула… Та що я тобі розповідаю. Ти й так знаєш, як це буває.

— Не ображайся, Поль, — трохи стишує голос Маша, відкинувши вбік жарти. — Я рада за тебе, правда. Тільки я сподіваюся, ти розумієш, що для дорослого чоловіка це могло бути просто… ну, фізична близькість? Чоловіки, ну, вони не завжди сприймають такі речі серйозно, вони не такі як ми. Особливо на відпочинку. Максим старший за тебе на десять років. Можливо, для нього це був просто вечір.

Підсвідомість голосно кричить, що Маша помиляється. Максим обов'язково подзвонить і ми ще не раз з ним побачимося до мого від'їзду. Ми з Максимом уже не просто випадкові знайомі. Він допоміг мені з готелем, возив на сніданок, познайомив із друзями... Для нього не може бути минула ніч просто ніччю, однією з...

Але вголос чомусь вимовляю я протилежне:

— Так, звичайно, Маш, — киваю разів п'ять, наче вона мене бачить. — Я нічого не чекаю від нього. Це була просто ніч і все. Одружитися ніхто його не змушуватиме після того, що сталося.

Я регочу надто дзвінко, а на душі тим часом гострими кігтями коти шкребуть.

А раптом він справді не подзвонить?