Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

— А в Бібліотеці вона шукала?

— Угу. Принаймні, я так думаю.

— Ти бачив цього хлопця?

— Бачив, звичайно, його неважко знайти. Він отам, просто за дверима. Ось що я від нього отримав.

Да5ид сканує стіл, бере одну з гіперкарток і демонструє Хіро.

СНІГОПАД

Розірвіть цю картку навпіл,

щоб отримати безкоштовний зразок

— Да5иде, — каже вражений Хіро, — повірити не можу, що ти взяв гіперкартку в чорно-білого штриха.

Да5ид сміється.

— Зараз усе не так, як раніш, друже. У мене в системі стільки антивірусної начинки, що жодна зараза не проб’ється. Від усіх тих хакерів, які тут бувають, я ловлю стільки різного лайна, що безпечніше працювати в чумному бараку, тому я не боюся нічого, що може бути на цій гіперкартці.

— Ну, в такому разі мені цікаво.

— Ага. Мені теж, — сміється Да5ид.

— Воно, мабуть, добряче тебе розчарує.

— Мабуть, рекланімація, — погоджується Да5ид. — Думаєш, варто спробувати?

— Атож. Давай. Не кожного дня випадає спробувати новий наркотик.

— Аби бажання, пробувати можна й щодня, — не погоджується Да5ид. — Але не щодня знаходиш наркотик, який не може зашкодити.

Він бере гіперкартку і розриває навпіл.

Якусь секунду нічого не відбувається.

— Я чекаю, — каже Да5ид.

На столі нізвідки виникає аватар, попервах примарний і прозірчастий, але поволі він набуває фактурності в трьох вимірах. Цей ефект настільки заїжджений, що Хіро і Да5ид уже сміються...

Аватар — голісінька «Бренді». Вона не виглядає навіть на стандартну, це радше одна з палених тайванських копій. Вочевидь, просто демон. В руках вона тримає дві трубки завбільшки з рулон паперових рушників.

Да5ид відкидається на спинку стільця, насолоджуючись процесом. В усій сцені простежується щось до смішного дешеве.

Бренді нахиляється вперед, манить Да5ида до себе. Да5ид, широко посміхаючись, схиляється прямо до її обличчя. Вона наближає неохайно намальовані рубіново-червоні губи до його вуха і щось шепоче, але Хіро не може розібрати, що саме.

Коли вона відхиляється, Да5идове лице вже змінилося. Воно розгублене і отупіле. Можливо, Да5ид і справді так виглядає; можливо, «Снігопад» якось підісрав його аватар, і той більше не відстежує реального виразу обличчя. Очі застигли в очницях, аватар витріщається просто перед собою.

Бренді підносить свої трубки до помертвілого обличчя Да5ида, а тоді розгортає. Виявляється, це сувій. Вона розгортає його просто перед очима Да5ида, наче площину екрана. Паралізоване Да5идове лице відбиває світло із сувою, набуваючи синюватого відтінку.

Хіро обходить столик, аби й собі подивится. Він заледве встигає кинути погляд на сувій, перш ніж Бренді знову його згортає. Сувій — просто стіна живого світла, ніби гнучкий телевізор із пласким екраном, на якому нічого нема. Лише статичні перешкоди. Білий шум. Сніг.

Потім вона зникає, не лишивши по собі жодного сліду. З-над кількох столиків у квадранті хакерів здіймаються розрізнені саркастичні оплески.

Да5ид уже повернувся до тями, на його обличчі досі посмішка, проте силувана і ніякова.

— Що то було? — цікавиться Хіро. — Я помітив лише сніг наприкінці.

— Ото було все, — каже Да5ид. — Наперед задана схема розташування чорно-білих пікселів, і то з офігенною роздільною здатністю. Просто кількасот тисяч одиниць і нулів перед очима.

— Інакше кажучи, хтось оце вивалив на твої оптичні нерви, мабуть, сотню тисяч байтів інформації.

— Радше шуму.

— Ну, вся інформація схожа на шум, поки її не декодуєш, — зауважує Хіро.

— Навіщо комусь показувати мені інформацію в бінарному коді? Я ж не комп’ютер. Я не вмію читати бітових масивів.

— Розслабся, Да5иде, я просто стібуся.

— Знаєш, що то було? Знаєш, що хакери завжди намагаються показати мені свої роботи?

— Справді?

— Ага. Постійно. Якийсь хакер таке вигадав, щоб продемонструвати мені свої можливості. І все працювало нормально, аж поки Бренді не розгорнула той сувій, але код був забаґований і в ньому стався сніговий обвал — дуже невчасно, тож замість виведеної інфи я побачив лише сніг.

— Тоді чому він узагалі назвав його «Снігопадом»?

— Чорний гумор. Він знав, що там повно баґів.

— А що Бренді прошепотіла тобі на вухо?

— Я не впізнав мови, — каже Да5ид. — Просто якесь вавкання.

Вавкання. Вавилон.

— Ти після цього здавався ніби мішком прибитий.

Да5ид ображається.

— Нічим я не прибитий. Просто все це було так дивно, що я, мабуть, на якусь секунду відключився.

Хіро дивиться на нього з величезним сумнівом у погляді. Да5ид це помічає і підводиться.

— Хочеш поглянути, що поробляють твої ніппонські конкуренти?

— Які ще конкуренти?

— Ти ж колись клепав аватари для рок-зірок, хіба ні?

— Та й зараз клепаю.

— Ну, сьогодні в нас тут Сусі К.

— О, так. Гаєр з галактику завбільшки.

— Проміння аж сюди видно, — Да5ид рушає до сусіднього Квадранта. — Але я хочу побачити його увесь.

І справді, виникає враження, що десь посеред Квадранта рок-зірок сходить сонце. Над головами аватарів, що снують у тій частині бару, Хіро бачить віяло помаранчевих променів, які сяють із якоїсь точки посеред юрби. Вони рухаються, повертаються, хитаються з боку на бік, і здається, що весь усесвіт рухається разом із ними. На Стріті неосяжність зачіски Сусі К під назвою «Схід сонця» регулюється обмеженнями на ширину і висоту, але Да5ид у «Чорному сонці» дозволяє повне самовираження, тож помаранчеве проміння тягнеться навсібіч, аж до меж споруди.

— Цікаво, чи хтось уже сказав йому, що американці не купуватимуть японського репу? — розмірковує Хіро, поки вони прямують у бік Сусі К.

— От ти й скажи, — пропонує Да5ид. — Виставиш рахунок за послуги. Знаєш, а він же зараз в Л. А.

— Певно, сидить у готелі з купою блюдолизів, і ті весь час повторюють, яка величезна з нього буде зірка. Йому треба трохи поспілкуватися зі звичайною біомасою.

Вони вклинюються в потік, пробиваючи вузенький канал крізь юрбу.

— Біомасою? — питає Да5ид.

— Сукупність живих організмів. Це термін з царини екології. Якщо взяти акр джунглів, або кубічну милю океану, чи якийсь із кварталів Комптона і вибрати все, що живе на землі й у воді, то отримаєш біомасу.

Да5ид, комп’ютерних від А до Я, каже:

— Я не розумію.

Його голос звучить якось дивно; аудіо сильно перебиває білий шум.

— Професійний жаргон Індустрії, — пояснює Хіро. — Вона