Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Не виглядає природно. Штучна печера, висічена в горі?

.

Він не досягав розмірів чогось на кшталт руїн Талін, де вона була, але все одно відчував себе вражаючим, з будівлями, висіченими в камені, каламутними вікнами та деревяними дверима. Хоча підземелля було набагато більшим, це місце здавалося більш обжитим. Ілея вже відчувала запах чогось смачненького і чула музику здалеку. Єдина дорога, що перемежовувалася камяними сходами, вела вглиб печери на схилі вниз.

-.

Архітектура будинків була такою ж, як і в решті Рейвенхолла, але все це було побудовано трохи вертикальніше для економії простору. Все це виглядало досить практично. Вона помітила, що стіни та двері були товстими та добре зробленими. Щоб захиститися від можливого нападу ззовні? Вона не була впевнена.

Навколо ходило ще чимало людей. Авантюрні типи, в основному, хоча одні були схожі на ремісників, інші на купців, і всі рухалися цілеспрямовано. На неї всі дивилися погляди.

.

Дерева були посаджені на ділянках землі між бруківкою, і вся місцевість була тихішою, ніж місто нагорі. Тут було менше людей, хоча вона все одно відчувала, що за нею стежать. Атмосфера не була напруженою, але саме знання про силу учасників Долоні Тіні змусило її зосередитися.

Місто в горі.... Звичайно, маленький.

Освітлення виходило від масивних магічних конструкцій зверху, що імітували набір зірок, не засліплюючи. Ілея продовжувала слідувати за роздратованим дзвіночком, який чомусь прискорився. Десятки людей ходили або стояли по колу і розмовляли один з одним. Вони були різних форм, розмірів і статі. Різні класи теж. Хоча Ілея не помітила багато цілителів. Клуби чорного диму здіймалися над деякими їхніми обладунками. На багатьох з них були помітні заклинання і, можливо, чари. Їжу продавали або виготовляли, і Ілея навіть бачила ковалів та інші крамниці.

?

Чи всі вони також є частиною Долоні? Чи незалежний? — запитала вона.

. -.

Її провідник відповів через хвилину після того, як вони увійшли в один з численних будинків. Цей був маленьким і непоказним, але доглянутим.

.

У них є контракти з Рукою, і їм заборонено продавати більше ніде. Це трохи азартна гра, якщо ви запитаєте мене, але це гарантує, що у нас тут буде лише якісна робота, — пояснив він, ведучи її нагору.

Ключем відчинив одні з дверей на першому поверсі, і жестом попросив її увійти. Ваші кімнати. Як платний учасник, ви маєте квартиру для себе. Про будь-які мародерства або небажані входи слід повідомляти. Посягання вважається достатнім для заборони, але просто як підказка від того, хто тут деякий час... Не тримайте тут занадто багато цінних речей. Навколо є до смішного хороші злодії та пройдисвіти. Деякі з них перетворюються на виклик...

.

Він передав їй ключ, перш ніж повернутися до дверей.

.

— Хай щастить, — сказав він. Але не схоже, що він це мав на увазі.

-

Ілея посміхнулася і озирнулася навколо, перевіряючи все очима і сферою. Це була повністю мебльована квартира з трьома кімнатами та туалетом. Він був дуже добре організований. Ліжко було майже такої ж якості, як і те, що вона купила раніше того дня. У туалеті була якась чарівна сантехніка, близька до тієї, що була у неї на Землі, і килими та прикраси теж не розчарували.

.

Вона очікувала, що в кімнаті буде темна тема, оскільки Тіні, яких вона зустрічала досі, здавалося, мали саме це, але натомість вона була більше зосереджена на темно-червоному та золотому кольорах, тоді як стіни були білокамяними.

Ілея відсунула капюшон назад і стрибнула на ліжко, посміхаючись його мякості. Отже, завтра оцінка. А потім я отримаю команду і якусь освіту. Здається, я перебуваю в тій самій точці, що й у попередньому житті. Вона стиснула руку в кулак. Різниця лише в тому, що тепер я можу пробивати дірки в стінах і виживати під час атак магічних ельфів смерті...

Вона посміхнулася і заплющила очі. Минуло багато часу з того часу, як вона востаннє спала.

— Акі, розбуди мене, якщо хтось прийде, — сказала вона кинджалу, а потім за лічені хвилини задрімала.

ДВА

Навички зберігання

!

— Прокинься!

.

Очі Ілеї розплющилися. Її бафи спалахнули, коли вона ледь помітила людину, що зникає з середини кімнати. Щось було не так. Вона швидко перевірила свої речі, але нічого не знайшла зниклого.

.

Ілея була впевнена, що силует людини принаймні виглядав жіночно, оскільки вона використовувала свій Приціл мисливця, щоб перевірити, чи не залишилося жодних підказок. Але не було нічого. Ні нового запаху в кімнаті, ні ледь помітних заглиблень на килимі, нічого. Кімната залишилася недоторканою.

.

Мабуть, розпитаю. Припустимо, що попередження було не жартом. Ілея з усмішкою відскочила назад на ліжко. Ніхто, хто виглядав би знайомим, не входив у сферу її сприйняття.

Що ти бачив? — запитала вона Акі, коли та знову підвелася і пішла до вікон. Хоча простір усередині гори здавався невеликим, тепер там було достатньо людей і торговців, що вона здавалася майже такою ж зайнятою, як і в самому місті.

.

Я відразу розбудив тебе, як тільки відчув когось. Все, що це було, зникло з твоїм пробудженням, перш ніж я щось побачив. Я не вірю, що це була магія ілюзій, хоча я також не думаю, що хтось насправді був у кімнаті. Це було те, чого я раніше не відчував... — закінчив Акі.

— Чогось ти раніше не відчував, га? Що ж, я думаю, що ми знайдемо тут чимало цього.

.

Ілея виявила, що почувається більше схвильованою, ніж стурбованою вторгненням. Маги високого рівня навколо.

?

Вона повернулася до ліжка, сівши на його край. — Як довго я спав?

,

— Година, тридцять дві хвилини і тринадцять секунд, — відповів Акі.

?

Ти це вигадуєш, чи не так? — сказала вона, крутячи кинджал після того, як оголив його.

Це було десь півтори години... — сказав він, перш ніж його негайно кинули в стіну з достатньою силою, щоб застрягти в камені.

То ти знаєш, скільки зараз тривала година? — запитала вона, змушуючи свої обладунки розчинятися в намисті. Тепер вона стояла в кімнаті лише з нижньою білизною та намистом.

?

Я зрозумів, так. Чого ти роздягаєшся?

.

— Я пробую твою справу... Працює і з обладунками, і з одягом, чи не так? Вона викликала одяг Талін, який зняла раніше. Вони впали на неї купою зверху.

.

— Ти справді бездарний. Я ніколи не чув, щоб у когось