Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Усі здивовано витріщалися на Іллю, а я не могла зрозуміти, що робити далі. Відмовляти отак, привселюдно, було не красиво. Та ще гірше було обіцяти йому щось, а насправді нічого до цього хлопця не відчувати.  

- Я.. -  хотілося якось м’яко перевести усе це в жарт, але мене випередив Даниїл.  

Він різко підвівся на ноги і підійшов до нас. Хмуро глянув на свого друга і перевів погляд на мене. Я не могла зрозуміти, що ж він задумав, адже менше як пів години тому сам заявляв, що не хоче нікому розповідати про наші відносини. Що ж тепер змінилося? 

- Оля не буде твоєю дівчиною! - заявив Даня і тепер усі здивовано витріщалися на нього. Такого концерту точно ніхто не очікував, і я також.  

- Чому це? - розізлився Ілля. Він був сильно п’яний і я розуміла, що ця розмова може закінчитися погано.  

- Тому що ми з Олею разом! - впевнено заявив Даня і подав свою руку щоб я вийшла до нього.  

Ноги самі понесли мене до хлопця, а серце билося як навіжене. Це було так приємно, хоча і трохи дивно. Даня суперечив сам собі і я боялася, що зараз він просто не захотів ділитися мною зі своїм другом.  

- Оце новина! - голосно засміялася Валя. - Ти відшила Іллю щоб бути з цим нікчемою? 

От тепер усім було не до веселощів. Гості здивовано розглядали нашу пару, а я відчувала, як ненависть до цієї дівчини швидко зростає. 

- Ілля мій хороший друг і я не гонюся за його гаманцем. На відмінну від декого. А Даня насправді дуже хороший. Шкода, що ти цього так і не зрозуміла. 

Ну все! Я сказала те, що насправді думала. Зловила на собі  погляд Єви і зрозуміла, що подруга мною пишається. А ось Валя не на жарт розізлилася. Не думала вона, що я можу дати відсіч. Ну що ж, це її проблеми.  

Поки ми спопеляли одна одну поглядами, несподівано я відчула, як хтось поклав свою руку мені на талію. Я одразу зрозуміла, що це Даня. Його аромат я добре вивчила і могла знайти хлопця навіть в темряві. Перевела погляд на хлопця і наші очі зустрілися. Я відчувала, що моя відповідь і для нього стала несподіванкою, тому щось в його погляді змінилося.  

- Ви так мило виглядаєте разом. - сказала сестра Іллі. Схоже зізнання брата вона не сприйняла всерйоз і це тішило. - Дуже рада за вас.  

- Спасибі, нам приємно. - відповів Даня і несподівано поцілував мене в щоку.    

В той момент я була найщасливішою дівчиною в світі, адже ще вчора навіть мріяти не могла про подібне. А сьогодні усе змінилося і тепер рука хлопця впевнено лежала у мене на талії.  

- Думаю, до буде краще відвести Іллю в кімнату. Почекаєш мене тут? - запитав Даня нахилившись до мого вуха. 

- Звичайно. - ні секунди не сумніваючись відповіла.  

Повернувшись до Єви я спостерігала за тим, як хлопці ведуть п’яного Іллю на другий поверх. Валя образу ж відправилася за ними і я навіть думати не хотіла, що знову вона задумала.  

- Що між вами двома сталося? – шепнула на вухо Єва. - Даня нарешті став мужиком і вирішив не втрачати своє? 

- Сама не знаю. Схоже злякався, що я можу обрати Іллю. - відповіла. 

- Можливо і на краще, що сталася така ситуація. -  задумалася Єва. - Зізнання Іллі змусило Даню зробити перший крок. А то ще довго б він думав чи потрібні йому такі відносини.  

Даня повернувся через десять хвилин, але Валі не було. Схоже вона вирішила скористатися моментом поки Ілля повність неадекватний. Зрозумівши, що Ілля може потрапити в неприємності через неї,  я вже навіть підвелася щоб піти і перевірити що там відбувається, але поряд зупинився Даня і подав мені свою руку. 

- Можна вкрасти тебе? - з усмішкою запитав і я вже за мить забула про Іллю і Валю. 

- Спробуй. - усміхнулася у відповідь і вклала свою руку в його. Було так приємно відчувати його близькість і розуміти, що усе це насправді.  

Ми піднялися на другий поверх, а тоді повернули в інший бік від наших кімнат. Було трохи страшно залишатися наодинці з Данею в такому великому будинку. Але довіряла я йому більше ніж боялася, саме тому була готова йти за ним хоч на край світу. 

- В цьому будинку є ще одне місце, яке мені дуже подобається. - заговорив хлопець. - Хочу показати його тобі. 

Ми дійшли до кінця коридору, а там нас чекали ще одні сходи. Вузькі і трохи не зручні. Саме тому Даня постійно тримав мою руку в своїй і спостерігав за тим щоб я ніде не вдарилася. 

Коли ми вийшли на невелику терасу у мене просто подих перехопило. Тут було декілька величезних вазонів по своїх розмірах схожих на дерева, а ще стіл зі стільцями. Уся ця краса була захована під склом і я могла милуватися нічним небом із безліччю зірок. Складалося враження ми що стояли на даху будинку, і можливо так і було, але під склом нам було тепло і затишно. Наче в казку потрапили. 

- Тут так красиво. - щиро відповіла,  оглядаючись навколо. 

- Це точно. - усміхнувся Даня. - Я був впевнений, що тобі сподобається. Цю оранжерею почала облаштовувати мама Іллі, вона любить квіти і природу в загальному. Я навіть допомагав їх облаштовувати це місце. 

- Дивно чути це від тебе. -  поглянула на хлопця. - Все ж таки це дім Іллі. 

- Іллюха не фанат подібних справ, йому більше подобається зависати у батька в офісі. -  усміхнувся Даня. 

- А ти фанат? - було досить дивно бачити хлопця з такого боку, але одночасно і приємно, адже він відкривався мені. 

- Моя мама дуже любила саджати квіти. Коли у нас була дача, там усе просто цвіло. -  відповів доволі стримано. - Я любив їй допомагати коли був малим.  

- Тепер ти можеш сам саджати там квіти. Думаю, що твоїй мамі було б приємно. - хотілося хоч якось його підтримати. Але нажаль я не знала його настільки добре, щоб зрозуміти, що робити далі. 

- Я не був там уже два роки. Коли сталася аварія батьки якраз звідти поверталися. Тепер мені соромно і страшно їхати туди. 

Не втримавшись я взяла руки хлопця в свої і заглянула йому в очі. В якійсь мірі я його розуміла і саме тому сказала те, що хотіла.