Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Якщо тобі буде страшно, то можеш взяти мене з собою.  

Даня ледь помітно усміхнувся і повільно нахилився до мого обличчя. Кілька секунд розглядав мої очі, а тоді поцілував. І знову світ навколо вибухнув феєрверками і захотілося щоб ця мить не закінчувалася ніколи. Я помітила, що коли ми залишалися удвох, Даня мені відкривався. Отже, треба створювати більше таких моментів. 

В свою кімнату я повернулася абсолютно щаслива. Хотілося танцювати і навіть кричати від радості. Єва уже спала на одній половині ліжка і я тихенько лягла поряд з нею. Уже засинаючи я згадувала розповідь Дані про те, як його мама садила квіти. Мені хотілося вірити, що колись ми разом поїдемо туди і він буде розповідати мені про місце, де пройшло його дитинство. 

Наступного рану Єва одразу ж почала розпитувати у мене про те, що було після того, як ми з Данею пішли з вітальні. Я розповіла, що ми просто піднялися в оранжерею і цілувалися. Про те, що була і розмова я говорити не стала. Все ж таки це не  моє минуле і розповідати про нього навіть своїй найкращій подрузі я не наважилася. 

Коли ми зійшли вниз зі своїми речами хлопці уже були тут. Ілля жадно пив воду просто з пляшки і виглядав жахливо. Зате Даня сміявся з друга і здавався доволі бадьорим. Побачивши мене він швидко наблизився і обійнявши мене за талію поцілував в губи. 

- Невже я так багато вчора пропустив? - здивовано витріщився на нас Ілля. - Ви що тепер разом? 

- Ти реально нічого не пам*ятаєш? - усміхнувся Даня,  все ще тримаючи мене однією рукою за талію. 

- Нічогісінько. - про стогнав хлопець і схопився за голову. - Я ще ніколи так багато не пив. Дань, доведеться тобі сідати за кермо, я не зможу їхати. 

- Це я вже зрозумів. - усміхнувся хлопець. 

Виявилося, що усі інші гості уже роз*їхалися, а ми були останніми. Підійшовши до машини я завмерла в розгубленості. Ілля одразу ж розмістився позаду і вже за мить міцно спав. Даня сів за кермо і якраз заводив двигун. 

- Чого чекаєш, подруго? - весело запитала Єва. - Хочеш їхати поряд з Іллею? 

Зрозумівши до чого веде Єва я швиденько сіла на переднє сидіння і пристебнула ремінь безпеки. Даня мені усміхнувся і ми виїхали на дорогу. Уже через кілька хвилин я відчула, як починають злипатися очі. Та я до останнього боролася зі сном, тому що не могла надивитися,  як круто Даня виглядає за кермом. Такий зосереджений і красивий... 

Навіть не знаю в який момент я заснула, але вже скоро мене розбудив дзвінок власного телефону. Побачивши, що телефонує мама, я відчула легке хвилювання. Я не говорила їй про поїздку, а ще про те, що переїхала, тому і боялася говорити з нею. 

- Щось не так? - запитав Даня . 

- Все гаразд. - видавила з себе усмішку і все ж таки відповіла на дзвінок. - Слухаю, мамо. 

- Що відбувається, Оля? - так голосно закричала жінка, що у мене не залишилося сумнівів  - її почули усі. 

- Ти про що? 

- Про що? Ми з батьком приїхати, а тебе не має в гуртожитку! Поясни негайно, де тебе носить!