Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Немає навіть сорока років? Брандо ледь не виплюнув рис. Він дивувався, як раптом постарів на двадцять років. Однак він також розумів, що його дії були надто незвичайними. Більшості людей важко повірити, що він зробив усе це, коли йому було трохи за двадцять.

Насправді він прожив два життя, і його менталітет справді не був таким, як у двадцятирічного хлопця. Тим більше, що в цьому світі було лише кілька таких людей, як Еке, які стали герцогом в такому юному віці. Тим більше, що у сім'ї Офелії були свої труднощі.

Почувши хвастощі Хейнф, дві сестри, Лін і Ліан, не могли стриматися від сміху. Старша сестра була трохи стриманішою, лише злегка стиснувши губи, але молодша сестра продовжувала дивитися прямо на Брандо, ніби на його обличчі була квітка.

На щастя, Хейнф була занурена в згадку про героїчні вчинки графа і не помітила ненормальностей двох ельфійських сестер.

?

Брандо не міг порушити фантазії юнака, але він щось придумав і запитав: «Чи знаєте ви чарівників, які були з юнаком?»

.

На це питання, очевидно, Хайнф не зміг дати відповідь. Ймовірно, це охоронці, яких він найняв, здогадався він.

Брандо нічого не коментував, але смутно відчував знайому ауру чотирьох волхвів.

ó .

Незважаючи на те, що він поспішав повернутися в Еруїн, Брандо все ж дозволив двом ельфійським сестрам переночувати в Малоху. Наступна подорож пролягатиме вглиб Шварцвальду на захід від гір Каланга. Це було зовсім не легше, ніж перетнути гори гір Юсун. Насправді це було ще більш клопітно. Хоча Малох вже був близький до Тонігеля, йому все одно довелося обійти гори Грахар, щоб дістатися до Абіс. Якби він був один, то міг би прямо пройти через найвищу вершину гір Грахар і врятувати майже половину шляху. Однак з сестрами-ельфійками ця подорож займе не менше двох днів.

.

Перед заходом сонця він спробував викликати Сіель а і швидко отримав відповідь. Однак Сіель а в цей момент не було в Еруїні, а він відправився в район Срібної затоки. Однак Сіель сказав йому, що вони повернуться в Еруїн якомога швидше. У разі потреби вони навіть могли прикликати його назад на свій бік.

ó .

У цьому не було потреби. Однак спочатку Брандо планував використати Сіель , щоб повідомити Амандіну та принцесу Тонігельську, що він повертається. Тепер це його бажання здійснилося.

ó

Рано-вранці наступного дня Хейнф прийшла, щоб запросити їх із собою, як і обіцяла. З'ясувалося, що, почувши, що Брандо і двоє інших готуються вирушити до Тонігеля, у цього дворянина раптово виникла ідея відвідати територію графа. По-перше, він хотів побачити молодшого брата, а по-друге, хотів здійснити свою мрію - погнатися за кумиром.

.

Однак Брандо вважав, що остання була головною причиною. З цієї причини Лотос по дорозі нишком сміявся, насміхаючись з цього хлопця за те, що він сліпий, як кажан.

У зв'язку з цим Брандо був не проти. Хоча у нього не склалося особливого враження про цього юнака, а той навіть справив на нього враження, що він занадто пихатий, він також хотів скористатися цією можливістю, щоб побачити менталітет нових вельмож. Він хотів побачити, як їхні нащадки змінять політичне середовище Еруїна.

.

Треба було сказати, що Хейнф був дуже балакучою людиною. Проходячи повз галасливий ринок Марлота, Брандо час від часу дбав про жадібні очі та руки, які тягнулися до двох сестер. Хейнф, з іншого боку, познайомив їх з місцевою історією та рідкісними скарбами, виробленими в Темному лісі, які продавали торговці.

.

Брандо був дуже обізнаним і, природно, знав, що майже половина речей, які вводив цей хлопець, була сповнена помилок. Незважаючи на це, серед вельмож Еруена його можна було вважати таким, що має добре око. Деякі речі могли пояснити тільки місцеві жителі, але цей молодий чоловік зміг говорити логічно, ніби він був корінним жителем, який був занурений в це місце на довгі роки. Насправді останній пробув тут лише трохи більше тижня.

.

Це можна вважати навичкою.

.

Ключовим було те, що з таким екскурсоводом подорож стала набагато жвавішою і не такою нудною, особливо для двох сестер. Хоча Брандо багато чого знав сам, навіть більше, ніж Хейнф, він уже звик до цього. Можливо, він не зможе так яскраво і захоплююче говорити про ці речі.

.

Час минув швидко, і вранці третього дня група вже увійшла в гори Грахаль.

1445

Розділ 1445

.

Уздовж пологих схилів росли ліси на схід від гір Грахаль. Дерева були пишні, як ковдра. Схил гори був оповитий тонким зимовим туманом. Брандо, Хейн, Лін і Лотос йшли долиною. Гірський струмок протікав між галькою на березі річки. Коли вони перейшли річку вбрід, Лотос пустотливо підняв черевики і встромив босі ноги в холодну воду. Вона показала скривлений вираз обличчя.

.

Брандо з посмішкою подивився на сестер і підняв їх одну за одною.

,

Першим перетнув річку Хейн. Перейшовши річку, він закричав від несподіванки. Брандо переніс сестер через річку. Тільки тоді він зрозумів, що на мілині з іншого боку річки є шар щільної «червоної килимової доріжки». Це був Мох Крові Дракона. У цей момент Хейн стояла на червоній доріжці і виглядала дуже здивованою.

ó , ó .

Кров'яний мох дракона спочатку був невідомою рослиною в Шварцвальді. Однак з тих пір, як алхіміки в Тонігелі почали добувати зілля крові малого дракона з моху з крові дракона, цінність цієї звичайної рослини серед шукачів пригод зросла в сто разів. Крім того, Римська асоціація торговців семи морів і королівська сім'я Еруїна закуповували мох з крові дракона як алхімічну сировину без обмежень. Ця тенденція торкнулася навіть інших країн. Вони відправили шпигунів і посланців до Тонігеля, щоб знайти формулу зілля крові малого дракона і придбати цю траву.

,

Через це чисельність моху з крові дракона в Шварцвальді на півдні Еруїна, особливо на узліссі Шварцвальду, стрімко скорочувалася. Ціна на цю траву також неухильно зростала. Останніми місяцями рідко можна було побачити мох з крові дракона такого масштабу, якщо тільки не заглиблюватися в Шварцвальд.

Однак Порядок і Закон у Шварцвальді відрізнялися