Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Любовні елегії. Мистецтво кохання 📚 - Українською

Читати книгу - "Любовні елегії. Мистецтво кохання"

303
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любовні елегії. Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 55
Перейти на сторінку:
вам!

Я — лиш тебе й хлоп’ят, твоїх лучників, славлю, Венеро,

   Тож починанням моїм, гожа богине, сприяй!

Так моїй владарці мислі скеруй, щоб далася любити.

   Вчула Венера й кивком підбадьорила мене.

Раз вже богиня кивнула, то й ти кивни мені: «Згода!»

[60]   Будеш (Венеро, пробач!) ти над богиню мені!

Я ж усіма, що в поході цьому, присягаюсь богами —

   Хочу, щоб ти мені вік за володáрку була!..

Ой, та тобі невигідно тут, бачу, ніжки звисають…

   Он поміж тих дощечок можна опору знайти.

Відгомонів уже хід. Починаючи грища Великі,

   Претор{114} усі водночас перші четвірні пустив.

Бачу обранця твого. Раз обрала — хай переможе!

   Коні, здається, самі чують, за кого стоїш.

Гей, та що ж ти коней женеш од стовпа так далеко?

[70]   Он побіч нього промчав твій одчайдушний сусід!

Що це ти робиш таке?.. За тебе ж вона вболіває!..

   Лівою віжку, молю, лівою дужче напни!

Вибрали ми лопуха!.. Відкличте ж невдаху, квірити!

   Тогою кожен махни, знак йому дай звідусіль!

Вже подають… Але зачіску, ой, тобі збурять ті тоги —

   Ти нахились — я тебе мов під намет свій візьму.

Та розчинилася знов перед кіньми гарячими брама —

   Від різнобарв’я вже знов замерехтіло в очах.

Гей же, мчи першим, перемагай, попереду ж вільно!

[80]   Милій моїй і мені, що забажали, — здійсни!

Їй пощастило; мені — не хоче всміхнутися щастя.

   Він здобув пальму свою; я — здобуватиму ще.

Бачу, всміхнулась; іскринка — в очах, а тут цього доста.

   В іншій місцині, колись, — ти усе інше додай.

3

Маєш тут, вір у богів… Зламала, невірна, присягу —

   Вродою ж нині вона зблискує, як і колись!

Довгим волосся було, як вірність іще шанувала,

   Є воно довгим, хоча — не побоялась богів.

Личко біленьке цвіло легким рожевим рум’янцем —

   На білосніжне й тепер — ніжний лягає багрець.

А яка ніжка була! Та вона, мов у лялечки, й нині;

   Вдатна, висока тоді, вдатна, висока — тепер.

В очках смішинки були — променились, наче ті зорі, —

[10]   Ними в оману мене вводила, хитра, не раз…

Мабуть, присягу ламати жінкам боги дозволяють,

   Мабуть, краса — це такóж не будь-яке божество.

Ще, пам’ятаю, очима клялась і своїми, й моїми —

   Знову ж не їй, а мені котяться сльози з очей.

Що ж це, врешті, таке? Вона завдала вам образи,

   Я ж за провину чужу… маю страждати, боги?..

Втім, ви й Кефея дочку{115} безвинно занапастили, —

   Ненька ж її, не вона, славила вроду свою.

Може, не досить того, що свідки з вас нікудишні,

[20]   Що насміялась вона з мене безкарно й з богів?

Маю ще й кару нести, знімаючи з неї провину?

   Зраджений, зрадниці тій маю у жертву піти?..

Тож або «бог» — це слово пусте, одне страховидло,

   Що легковірну юрбу здавна дурманить, або

Він таки є десь — тоді, як бачимо, він не байдужий

   До жіночок, ось чому все їм — як з гуски вода.

Чоловікам же погрожує Марс мечем смертоносним,

   Списом незборним у нас мітить Паллада сама,

Лук Аполлона гнучкий на нас спрямовує стріли,

[30]   Навіть Юпітер для нас блискавку має в руці.

Краль не карають, дарма що ображені, жителі неба —

   Тих-бо, хто їх не боявсь, мабуть, бояться самі.

Хто ж їм, раз таке є, буде пахощі в храмах палити?

   Більшої зваги в душі мати б вам, чоловіки!

Вежі й гаї блискавичним вогнем уражає Юпітер,

   Та не пускає вогнів у віроломних жінок.

Їх би й скарати усіх! А згоріла тільки Семела{116}:

   З богом ласкава була — й занапастила себе.

А береглася б тоді і не підпустила б коханця, —

[40]   То замість матері Зевс Вакха в собі б не носив.

Що тут жалітись, однак? Чому нарікаю на небо?

   Таж і в богів є душа, очі є в них, як у нас!

Був би я богом — дозволив би сам ображати брехнею

   Жіночці, кралі якійсь, навіть моє божество.

Сам присягав би, що жіночка та не ламала присяги,

   Щоб не казали, що я — з грона жорстоких богів.

Лиш їхнім даром не зловживай: до сліз надто часто,

   Мила, мене не доводь — виплачу ж очі свої!

4

Сторожа пильного, дурню, дарма при жінці тримаєш:

   Кожна себе хай сама, скільки ума, береже.

Цноту шанує лиш та, що шанує її не від страху,

   А через страх не грішить — то все одно, що грішить.

Тіло, скажімо, вберіг, а душа — таки чинить перелюб:

   Що ж пильнувати таку, що у самій живе блуд?

Ба, тобі й тіла не вберегти, хоч усе б зачинив ти:

   Хитрий спокусник в’юном якось таки прослизне!

Як заборони нема — буде менше блудниця блудити:

[10]   Змога є — слабне у ній блуду насіння гидке.

Що ж заборони усі? То лише спонукання пороків.

   Не заважатимеш їм — никнути будуть самі.

Так, закусивши вудила, бува, непокірний вуздечці,

   Ще необ’їжджений кінь, наче та блискавка, мчить.

Та, лиш відчує вільнішу гнузду і вже не напнуті

   Віжки на гриві густій, — тут же покірним стає.

На заборонене ласі ми всі: от хай якийсь лікар

   Хворому скаже: «Не пий!» — гине вже той без води.

Сто на чолі — й на потилиці сто очей у зіркого

[20]   Аргуса, й тільки Амур часто обходив його.

Дівою в спальню Данаю ввели; довкола — залізо

   Й камінь, а все-таки й там матір’ю стала вона{117}.

1 ... 23 24 25 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любовні елегії. Мистецтво кохання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любовні елегії. Мистецтво кохання"