Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

?

Ні, я нічого поганого не зробив! Зрозумівши, що смертний перед ним не жартує, юнак нарешті запанікував: я Буга, мій батько може вирішити війну в Еруїні. Стривайте, ви не розумієте?

.

Юнак раптом заткнув рота.

.

Трохи холодна рука Брандо натиснула йому на чоло.

Якщо, якщо ви мене вб'єте, ця війна не закінчиться

, ó

З того моменту, як ви завдали болю жителям Еруїна, ця війна не може закінчитися, спокійно відповів Брандо. Я виношу вам вирок за звинуваченням у вбивстві члена королівської сім'ї. Як вельможа Еруїна і як лорд Тонігеля, я надаю це священне право. Коли Марта буде моїм свідком, я заявляю, що вас буде засуджено до смерті.

.

Очі юнака наповнилися безмежним страхом. Він несамовито боровся, але з тріском потилиця раптом вибухнула, і червоно-біла матерія розсипалася по землі.

.

Тіло юнака сіпнулося і впало на спину.

На площі панувала тиша. Усі заціпеніло дивилися на сцену. Хоча Брандо раніше вбив сімох чи вісім бугів, шок був набагато меншим, ніж у цій сцені. Це було публічне оголошення війни бугам — сасалданам.

Брандо повернув голову. Кожна пара очей на площі була прикута до нього.

.

Він зітхнув і підняв руку. Слідкуючи за його рухом, натовп зчинив переполох. Одна рука, дві руки і ще одна рука були підняті в кулаки.

ó!

Тоніґель!

.

Невідомо, хто голосно кричав.

Після цього пролунали нові голоси.

!

Господи мій!

.

Люди розмахували кулаками і вигукували назву цієї території і його ім'я.

.

Брендел мовчки спостерігав за всім цим, але жестом показав рукою, і всі знову заспокоїлися.

ó .

Я не людина з Тонігеля.

Після хвилини мовчання Брандо. Його перше речення змусило площу знову замовкнути. Люди поволі опускали руки і розгублено дивилися на свого Господа.

?

Що хоче сказати Господь?

ó .

Погляд Брандо також був спрямований на свій народ. Хоча він ніколи не вкладав занадто багато зусиль у цю територію, все, що мав Тонігель зараз, було в основному завдяки зусиллям римляни та Амандіни.

Хоча дама-торговиця опинилася в пастці по той бік Світової кришталевої стіни, а Амандіна з принцесою також опинилися в пастці в Ранднері і не мали про них ніяких звісток.

.

Але серце Брандо не було похмурим.

.

Еруан був не просто одним героєм. Це були зусилля багатьох людей, які створили цю сцену сьогодні. Хоча деякі з них, можливо, ніколи більше не побачать всього цього, як, наприклад, Його Високість Левін Орнессен і герої, які були поховані в попередніх війнах, щоб захистити Еруїна.

Хоча багато людей перебували глибоко в трясовині, борючись і вбиваючи з труднощами і перешкодами зараз і в майбутньому.

.

Він продовжував, його голос був рівним і спокійним, але цього було достатньо, щоб поширитися по всій площі.

Я не ельзенієць. Кров Гірського Лицаря тече в моїх жилах.

Я теж не калейго, тому що виріс у горах Бучче.

.

Але я людина з Еруїна.

.

Він показав на всіх.

.

Ти також.

ó , ó .

Пишатися варто не тільки Тонігелем, а й Еруїном. Тому що без цього стародавнього королівства Тонігель ніщо.

Це земля, де виросли герої. Все, що ви маєте сьогодні, – це зусилля людей минулого.

.

І все, що є в Еруїна в майбутньому, залежить від наших зусиль зараз.

?

Це королівська фракція та вельможі минулого Еруена дали вам усе?

.

Брандо похитав головою.

Горді чоловіки Еруїна, чому ви дозволяєте іншим вирішувати долю королівства? Це не сміховинна палацова боротьба, а шлях до відродження королівства.

,

Він подивився на всіх на площі спокійним і глибоким поглядом і сказав їм

Люди Еруїна, ідіть і відроджуйте це королівство. Відтепер вона вже не належатиме тим недалекоглядним вельможам і лордам, які вступили в змову з іноземними ворогами. Це війна, яка належить кожному з вас. Коли ти ступиш на цю землю, твоя гордість змусить тебе боротися. Коли ви зрозумієте, що це війна еруанців, а не сміховинна боротьба між вельможами, слава належатиме кожному з вас.

.

А слава, м'яко відповів Брандо, належатиме нашій країні.

.

Він підняв праву руку.

!

Еруїн !

.

У всіх на площі були сльози на очах.

Вони дико кричали, немов збиралися кинутися в цю священну війну. Наче в темряві загорівся якийсь вогонь, що засяяв у серцях кожного.

,

Ровант пильно вдивлявся в цю сцену. Це була сцена, яка неодноразово з'являлася в його снах. Славетний прапор, битва покоління батька, Еруїн уві сні.

.

Маленький Монтоло вже був настільки схвильований, що не міг себе контролювати. І сказав він голосно: Дозволь мені піти за тобою, пане мій! Я хочу негайно поїхати на Максен-Хілл.

.

Брандо тільки глянув на них.

Вирушайте в Вальгаллу. Там є все, що ви хочете.

. -

У корчмі Хейнф і фехтувальник Клаудія лежали на підлозі, задихаючись. Лицар у чорних обладунках уже відступив. Вони мовчки слухали вигуки на площі.

Хейнф раптом обернувся і помітив, що фехтувальник теж дивиться на нього. Її темні очі були сповнені любові.

.

Він простягнув руку і стиснув тонкі пальці фехтувальника.

Виходьте за мене заміж, леді Клавдія. Незважаючи ні на що, я хочу вийти за тебе заміж.

.

Хейнф глибоко вдихнула і тихо сказала:

.

Але ми зустрічалися лише один раз, містере Вельможа. До того ж я просто найманець.

?

Це все ще важливо?

.

Вони мовчки перезирнулися.

.

Потім вони обійнялися і поцілувалися.

!

Марта вище, ті хлопці з Канаге нам не брехали. Тут дійсно є Світове Дерево!

.

— не міг не вигукнути чарівник.

Сім-вісім чарівників у сірих шатах стояли в похмурих зимових кущах. Всі вони з подивом дивилися на чудову картину в долині неподалік. Посеред долини стояло височезне дерево. Він був настільки величезним і струнким, що його гілки були навіть вищі за гори. Пагорби Шаффлунда були нічим іншим, як неглибокими курганами під його корінням.

.

Під величезним корінням велетенського дерева ледь помітно було місто. Він був оточений високими міськими стінами, вежами і фортецями, вулицями і будівлями, а також плямами червоних і зелених дахів. Дорога, що вела до пагорбів, була схожа на павутину, що розходилася на всі боки.

Яке марнотратство. Чарівник похитав головою, я справді не знаю, про що думають друїди Світового Кільця. Навіщо їм таке давати смертним?