Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Війна станеться, і ми можемо лише прийняти її.

,

Ми народилися в дуже погану епоху, і ми не можемо вибрати свою епоху. Але ми можемо спробувати це змінити.

Можливо, це нічого не змінить, але принаймні ми боролися разом з багатьма людьми, щоб досягти цього, такі спогади дорогоцінні.

Чи знаєте ви слово компаньйон? Як би далеко ви не зайшли, з вами буде багато людей. Ви ніколи не будете самотніми.

.

Вона, він, всі будуть рухатися вперед разом з Еруїном.

.

Навіки.

Ситуація на полі бою змінилася, і демони нарешті почали помічати, що лобовий наступ людей був більш жорстоким, ніж вони очікували. Хоча втрата форту Бунуо не була великою проблемою, вона принаймні показала, що слабкий суперник на протилежному боці все ще має сили дати відсіч.

Вони почали кидати армію за хребет Жоргенді на фронтальне поле бою, намагаючись одним махом розчавити останню надію цих бідолашних створінь.

Далеко в лісі біля Ампер-Сіле лицарі дивилися на спалахи в небі, як на феєрверки, але всі вони втратили дар мови. Група розуміла, що це таке. Спалах тривав близько чверті години, і стара відьма Бабаша нарешті повернула своїх супутників.

Як і очікував Брандо, це були відьми, які жили в Еруїні на самоті. Більшість з них були на одному рівні з Бабашею за силою, і, здавалося, їх очолював Бабаша.

Всі вони один за одним висловлювали свою вірність Брандо, і навіть давали клятву, звичайно ж, уникаючи уваги оточуючих.

Час мав вирішальне значення, і Брандо не встиг заспокоїти цих нових підлеглих. За його наказом всі зібралися і вирушили на північ. Лицареві доводилося йти лісом у темряві та під дощем, а іноді навіть доводилося пробиратися вбрід через один-два розбухлі гірські струмки. На щастя, крім принцеси, більша частина оточення мала силу Сільвера і вище, і погана погода могла завдати їм лише в кращому випадку невеликого клопоту.

,

Вони обійшли кілька невисоких пагорбів і йшли на північ більше двадцяти хвилин і незабаром прибули на місце. Потаємні двері знаходилися в долині, оточеній дванадцятьма ліщиновими деревами, як пам'ятав Брандо. Але коли вони вийшли з лісу, то побачили відкритий простір, де не було ні дверей, ні чогось, що можна було б назвати рукотворним.

.

Всі зупинилися і не могли не кинути на Брандо сумнівні погляди.

.

Брандо нічого не сказав, знаючи, що діється в його серці. Але він уже був досить обережний, і тільки й чекав, поки Бабаша пояснить: Тут є ілюзія, що зламати може тільки відьма.

.

Звичайно.

4000

4000 слів! Прохання проголосувати! Я хочу будь-якого голосу!

625

Розділ 625

.

Кожна з дванадцяти відьом стала під лісовим горіхом і почала співати старовинну пісню. На лузі в лісі раптом безшумно вирвалися з-під землі сім кам'яних стовпів, а посеред кам'яних стовпів із землі піднялася величезна свята біла скеля. У скелі з'явилася тріщина, і чорна діра була схожа на ворота в пекло.

Неважко було помітити, що кам'яні ворота і кам'яні стовпи були штучно висічені з природної скелі. На ньому також були викривлені слова, які були розмиті та розмиті. Брандо ледве розрізнив, що це має бути стародавній гномський текст.

,

Господи, ці ворота можуть тривати лише півчверті години. Будь ласка, визначтеся, кого ви хочете взяти з собою. Як тільки з'явилася біла скеля, Бабаша тут же хрипким голосом сказала:

!

Брандо вже визначився з кандидатами у своєму серці. Бабаша, ти вибираєш п'ятьох надійних чоловіків, щоб вони пішли зі мною першими. Граф Аудін, ви приведете Лицаря пізніше. Решта вас, захищайте Її Королівську Високість. Я хочу, щоб ти присягнула Богині Стовпів Чистилища.

,

Будь ласка, будьте певні, пане Брандо. Граф Аудін відповів лицарським салютом. Його стосунки з Брандо, здавалося, природно перетворилися на стосунки начальника і підлеглого, але граф не був вузьколобим. Він розумів, що Брандо набагато більш кваліфікований, щоб віддавати накази тут, ніж він, тому не відчував нічого поганого.

.

Відьми шанобливо зробили так, як їм сказали, і граф Одін знову зітхнув. Хоча відьми час від часу здійснювали деякі операції зі світською владою, вони ніколи не поводилися так шанобливо. Він не дуже вірив словам старої відьми про те, що Брандо допоміг їм, але підозрював, що Брандо вже знав, що Брандо був нащадком Меча Святого Дарія, а також знав, що Брандо колись навчався у дуже могутнього чарівника-відлюдника. Граф Аудін підозрював, що це Тульман, тому підсвідомо приписував стосунки між відьмами та Брандо тим, що вони могли бути зобов'язані господареві замку Мітріл.

. -

Містер Брандо: Дівчина-напівельф тільки-но відкрила рота, як її перервав Брандо. Ваша Високість, будь ласка, залишайтеся тут і дозвольте мені почуватися спокійно. Тому що, незалежно від того, чи це ви, чи я, Еруану потрібен хтось, хто знатиме, як це має відбуватися в майбутньому. Можливо, я трохи зарозумілий, щоб сказати це, але я не хочу, щоб мої зусилля були марними.

?

Принцеса Грифіна уважно подивилася на нього. Тоді наказую вам повертатися. Чи можете ви це зробити?

.

Брандо нічого не відповів. Як він мав відповідати? Він теж не був упевнений. Можливо, люди з Джоргенді-Рідж були просто купкою безмозких печерних людей. Вони ніколи не думали, що буде таємний прохід на пагорби на північ від Ампер-Сіл. Тому вони вийшли в повному складі, або залишили лише резервну команду, що дозволило йому легко зруйнувати Двері Полум'я.

,

Звичайно, він теж на це сподівався. Однак у глибині душі він знав, що, швидше за все, все буде навпаки. Демони посилено охороняли портал, і шанси на успіх у них були лише невеликі. Він не знав, з чим йому доведеться зіткнутися. Навіть коли він з боями вирвався з оточення в Букче, він не відчував такої непевності.

.

Історія повністю змінилася, і він вперше не зміг побачити неминучий результат за туманом. Однак у його серці, на диво, не було страху. Його розум був ясний, і він точно знав, що збирається робити.

Тоді це обіцянка, Брандо посміхнувся. Якщо мені не пощастить і я помру, я дозволю графу Аудіну відправити моє тіло назад.

.

Цей жарт був не дуже розумним. Принцеса насупилася і подивилася на нього. Вона сказала лише два слова: .

.

Я зроблю все, що в моїх силах. Ніхто не хоче вмирати, Ваша Високість.

.

Принцеса Грифіна лише мовчки дивилася на нього, від чого Брандо почувався дуже дивно. Він думав, що ця неоднозначна відповідь буде доганою, але в будь-якому випадку він