Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Після нетривалої розмови в оточенні знову запанувала тиша. Тунель почав звужуватися, дозволяючи лише двом людям йти пліч-о-пліч. Брандо та Її Королівська Високість мали зблизитися. Лицар також помітив, що підземні сходи почали просочуватися, а сліди штучного різьблення відтепер стали дуже розмитими. Навколишні кам'яні стіни були змиті до первісного стану підземними водами, що просочувалися зверху.

.

Пройшовши так близько чверті години, штучний тунель повністю зник, а перед ними з'явилася скеля. Похила тріщина відрізала тунель, і коли вони підняли факел, то побачили прямо перед собою стіну з натурального каменю, гладеньку, як дзеркало.

Брандо жестом попросив Бабашу загасити смолоскип, а потім дістав кристал для освітлення. Цей кристал був, по суті, таким дешевим матеріалом, який можна було знайти скрізь, і світло, яке він випромінював, було дуже тьмяним.

Але справа не в тому, що у Брандо не було кращого вибору, а в тому, що він був навмисним. Він не забув, що під скелею було гніздо Матері-павука, і використання теплового джерела світла було б схоже на потрапляння в пастку.

20 .

Змінивши джерело світла, Брандо благословив усіх заклинанням Крила вітру. Він був елементалістом 20-го рівня, і його крил вітру було недостатньо, щоб дозволити людям літати, але цього було достатньо, щоб використовувати його як заклинання повільного падіння. Група повільно спустилася зі скелі, і знадобилося кілька хвилин, щоб дістатися до дна.

Під скелею був зовсім інший пейзаж, і незабаром Лицар виявив, що внизу знаходиться підземна річка. Вимощений бруківкою пляж по обидва боки річки був покритий шаром за шаром білої павутини. Під павутиною було чітко видно незліченну кількість павутинних яєць. Можна було навіть побачити павуків завбільшки з кулак, які повзали між павутиною.

Брендел підсвідомо підняв очі і побачив, що похила скеля вкрита щільними чорними павуками, схожими на фрикадельки. Вони були складені шар за шаром, і від вигляду їх у нього поколювало шкіру голови. Він не міг не лаятися потай, це було точно так само, як і в грі.

.

Коли вони приїжджали сюди за пригодами, він підсвідомо поглядав над головою, і в результаті так злякався, що закричав. У той час Матір-павука виманили, і в результаті вони були знищені. Колись його жорстоко покарала за це старша сестра, а тепер він досі червоніє, коли думає про це.

.

Але це було дуже огидно, шар щільної плаваючої стінки черв'яка над головою, і здавалося, що вони впадуть тобі на голову в будь-який момент. Навіть якщо він був морально готовий, він все одно відчував холодок по спині.

Всі слухайте, не дивіться вище голови. Відводячи погляд, він одразу ж нагадав їм.

.

Лицар зробив так, як він сказав, але принцеса Грифіна була дуже кмітлива і, здавалося, здогадалася, що над їхніми головами може бути щось. Брандо відчув, що її обличчя трохи зблідло, і кілька разів вона торкнулася рукою його руки, але тут же поклала її назад.

.

Він не думав, що принцеса буде так боятися павуків. Якби він знав, то, може, дозволив би їй зазирнути вище голови, а може, принцеса Грифіна так злякалася б, що обійняла б його. Брандо не міг не мати такої злої думки, але, звичайно, це була лише думка.

Пане Брандо, ці павуки, мабуть, мають якесь походження. — спитала принцеса Грифіна з блідим обличчям. Вона знала, що стільки павуків нез'ясовним чином не можуть зібратися разом, і єдина можливість полягала в тому, що тут є гніздо монстра.

, -

Брандо кивнув: Кажуть, що хазяїн тут — Мати-павук на ім'я Анаронс. Цей монстр мав жахливу силу Активації Стихій і навіть Просвітлення Стихій ще один-двісті років тому. Легенда свідчить, що його елементарним елементом є Павутина, а Павутина означає як зв'язування, так і з'єднання. Він може контролювати кожну нитку тут-Так, не чіпайте цю павутину, навіть нитку. – нагадав Брандо. Він був тут не для того, щоб розчищати підземелля, і краще було б не провокувати жахливу Матір-павука, якщо він міг.

Почувши його слова, всі були приголомшені. Але в цей час Брандо почув шурхіт, що долинав з якогось боку.

.

Це не було схоже на звук павука.

Хм? Він був трохи приголомшений і не міг не повернути голову в той бік.

4000

Це ще 4000, в кінці місяця вам дадуть те саме старе правило, проголосуйте, будь ласка, Якщо вам сподобається ця робота, ви можете прийти в . проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

626

Розділ 626

1400 . -

Незалежно від того, чи це був Вонде, чи наш світ, на полі бою з давніх часів були більш-менш непомічені куточки. Це було схоже на сліпу пляму, забуту очима богів. Незалежно від того, наскільки запеклою була битва або які дивні речі відбувалися, це було схоже на вакуум у діапазоні мислення командирів з обох сторін війни, і ніхто не міг поглянути на це вдруге. У фортеці Хафемелі біля східних воріт Ампер-Сіле ця фортеця була побудована приблизно в 1400 роках епохи хаосу. Це була фортеця в стилі ельфів, але з моменту свого народження вона, здавалося, була благословенна або проклята. Кожна війна залишала його далеко позаду. Коли Ерік зіткнувся з варварами, Володар Шармінмінів, Бритва Сіхад, чотири рази відпускав відкритий схід і робив довгий обхід, щоб атакувати південні ворота Ампер Сіл. Пізніше, під час боротьби з першим вторгненням Мадари під час течії темряви, Лорд Скелетів знову відпустив цю стародавню фортецю. У підсумку сьогодні партія принцеси і північні дворяни начебто домовилися, що з фортецею Хафемелі нічого не станеться. Після навали демонів місто закипіло, але північно-східний кут все ще мовчав. Для фортеці, побудованої для ведення війни, було важко сказати, добре це чи погано.

300-

Але після семисот років вітру і дощу ця фортеця, яка майже ніколи не відчувала полум'я війни, була ще трохи старою. На зубцях також виріс мох, а стіни стали якимись темно-зеленими, які мали важке відчуття історії під вітром і дощем. Єдина відмінність цієї фортеці від інших фортець полягала в тому, що на 300-метровій ділянці фортеці не залишилося і сліду пошкоджень, а також не було видимості нових і старих деталей, що ремонтуються. У цей момент у фортеці не було людей-солдатів. Замість цього з'явилися полчища гарпій, які гавкали на зубці або зависали під проливним дощем. Однак берегова охорона відступила самостійно, і фортеці Хафемелі пощастило втратити можливість битися.

.

Гарпії спостерігали з неба, як внизу поступово утворювалася велика