Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Громовиця в Порцеляновій Чашці" автора Olha Alder. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 77
Перейти на сторінку:

З третіми дверима їм надзвичайно пощастило. Відчинивши їх, вони виявили круту, майже вертикальну драбину, яка йшла не просто в темряву, а в справжню пітьму.

— Думаю, це буде найнижчий поверх. Драбина, за моїми припущеннями, веде на саме дно корабля… Леді Фейрфекс, ви куди?! — Едвард, задумливо міркуючи, упустив момент, коли леді Лавінія, схопившись за ручки, почала спускатися спиною вниз.

— На пошуки лікаря.

— Він же точно не там! — скуйовдив волосся Едвард.

— Може бути, не він, але хтось там точно є. Принюхайтеся.

Едвард нахилився над головою леді Лавінії, вдихаючи солоне холодне повітря, змішане з ароматом розкладеної деревини й мертвечини.

Він нещасно скривився:

— Коли це припиниться?

— Давайте-давайте, — підбадьорила Лавінія. — Вперед за новим матеріалом.

Унизу було холодно, через дрібні щілини плескалися вологі морські краплі, повільно роз'їдаючи необроблене дерево.

На підлозі, у світлі олійної лампи, можна було розглянути, що лежало тіло в білому одязі та з маскою, яку лікарі носили під час чуми.

— Судячи із запаху, — їм довелося закрити носи, — він давно мертвий. Тіло почало розкладатися.

— Потрібно зняти маску, — прошелестів містер Ллевеллін.

— Але спочатку перевернути тіло, — леді Лавінії було важко дихати. В дуже вузькому, крихітному приміщенні, серед темряви, сирості та цвілі, тіло не було сильно пошкоджене розкладанням і трупними плямами, але все ж таки, це був середина липня, і запах стояв запаморочливий у своїй огидності.

Вони озирнулися. Тут не було жодних палиць, щипців чи чогось схожого на кочергу, весло або будь-який інший предмет, який міг би їм допомогти перевернути тіло.

— Візьміть, — леді Лавінія знову зняла свою рукавичку з руки й простягла містеру Едварду. — Не чіпайте тіло голими руками.

— Я? — він здивовано відсахнувся. — А хто триматиме ліхтар?

— Я.

— Ви? — він зморщився.

— Містере Ллевеллін, ви боїтеся крові чи привидів?

— Швидше привидів.

— Тоді надягайте рукавичку, — вона стисла губи й уже більш наполегливо простягла її йому в руки.

— Гаразд, — похитавши головою, він надів одну рукавичку, а потім дістав із внутрішньої кишені камзола другу. — Це моя бабуся вишивала…

— Так-так, — квапила його леді Лавінія, — швидше.

Тіло лежало на животі, неприродно повернувши голову вліво. Дзьоб на масці був таким довгим, що в маленькій кімнатці вони ледве не наступали на нього.

Містер Ллевеллін, напружившись, що вена на лобі надулася і запульсувала, схопився за тіло і штовхнув його від себе.

На животі були численні рани. Вони були дрібні, неакуратні, короткі, рвані, не глибокі. Тіло лікаря взагалі виглядало як тренувальний майданчик.

— Ви теж думаєте, що він був першим, на кому вбивця тренувався? — запитав Едвард, здалеку розглядаючи бурі, деякі вже іржаві, плями, що розповзлися по розірваних краях білого одягу.

— Так, — леді Лавінія намагалася дихати через рот, — зніміть маску, — попросила вона.

Містер Едвард, ходячи навколо трупа навшпиньки, наблизився і, сівши навпочіпки, почав стягувати маску, притримуючи її лише краєм пальців.

— Будьте сміливішими, — втомившись від очікування серед смороду, попросила леді Лавінія.

— Я поспішаю! Я роблю все, що в моїх силах! — обурився він. — Але маска не знімається…

— Зірвіть її до біса! — Лавінія закрила рот руками. Це було непрощенне і непристойне лихослів’я для молодої леді.

Едвард косо глянув на неї з докором. Але цього разу, замість звичної тиради, раптом усміхнувся і сказав:

— Я звикаю, що ви, пані, з вогником.

Лавінія здивовано залопотіла віями від несподіваного компліменту. Містер Едвард все ж таки не ризикнув слідувати її пораді й побажанню, тому ще деякий час був зайнятий спробами зняти маску з опухлого обличчя.

Це був чоловік років 50-ти, із синюшними покривами, сильно одутлим обличчям. Його шия була зламана, але ймовірно, після смерті, проте поки кров у тілі була ще теплою.

— Як ви думаєте, скільки часу минуло з моменту його вбивства?

— З нашого відбуття, — протягнув містер Едвард. — Я думаю, 13 числа першим померлим був не лорд Брудберк, а корабельний лікар.

— Але ж він не відвідував “Китайський театр”? — Лавінія хвилювалася, що її теоретичний ланцюжок припущень починав руйнуватися на очах.

— Чому ви вирішили, що є безпосередній зв’язок із театром? Я взагалі можу припустити, що дві шляхетні леді рішуче попрощалися з життям своїх шановних чоловіків, — він підвівся і, відійшовши від тіла, зняв рукавички, закручуючи їх у тугий джгут.

— Способи вбивства справді трохи різні. Але я вважаю, що злочинець один. Дивіться, — вона вказала на порізи, — тут їх багато, навіть не порахувати, але всі вони були нанесені незграбно. На тілі містера Брудберка майже те саме, тільки вже значно небезпечніші рани. А містер Рон був отруєний, а вже після цього розпоротий.

— А перелом шийного відділу хребта?

— Думаю, він зламався, коли тіло скидали зверху, — Лавінія подивилася нагору.

З трюму йшло розсіяне м’яке сонячне світло, ледь помітне на дні корабля. Здавалося, хмари припинили дошкуляти їм.

— Як гадаєте, надовго?

Містер Едвард подивився вгору.

Бах!

Стук, що пролунав, був оглушливим, і двері зачинилися із зовнішнього боку.

Вони здригнулися і неусвідомлено притиснулися одне до одного.

— Надовго ми застрягли разом із трупом?

1 ... 25 26 27 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"