Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Не кажучи вже про Лицаря, навіть Брандо і навколишні його відьми не могли не спантеличитися цією сценою. Якщо щось було незвичайним, то це має бути демон. Більшість демонів були жорстокими і кровожерливими, тому в їх дивній поведінці повинна бути причина.

?

Вони начебто тікають? Позаду Брандо невпевнено прошепотіла принцеса Грифіна.

, -

Так, вони тікають! Наче спалах блискавки промайнув у його свідомості, Брандо відреагував. Вираз його обличчя змінився. Кожен з цих великих кристалізованих шаблезубих павуків нічим не поступався людині-фехтувальнику, що потрапив у Золоте царство. Що ще може змусити їх бігти, рятуючи своє життя під землею?

.

Відповідь була цілком очевидною.

,

Відкладіть мечі і біжіть, щось женеться за ними ззаду! Коли Брандо подумав про жах самки павука, він не міг не відчути, як поколює його шкіра голови. Він раптом відчув, що конфліктує з цим місцем. Щоразу, коли він приїжджав сюди, він стикався з різними ситуаціями.

Лицар трохи злякався, а потім вони відреагували. Вираз їхніх облич змінився, коли вони відклали свої довгі мечі і повернулися, щоб відступити. Брандо злякався.

.

Вони в паніці зіткнулися з павутиною Анаронса і поспішно нагадали всім, щоб вони вказали дорогу.

,

Під землею всюди лежали шари павутинного шовку, і здавалося, що найбезпечніше йти берегом річки. Але тільки Брандо знав, що це насправді пастка. Справжня безпечна дорога пролягала на схилі скелі. У нього був лише безпечний вузький прохід, щоб пройти через скелю.

!

Насправді там був скарб, але Брандо в даний момент був не в настрої думати про нього. Він провів усіх через скелясті сталактити, уникаючи величезної павутини, що з'єднувала майже весь підземний хід. Невдовзі всі почули позаду себе шурхіт. Це було схоже на велику руку, що натирає пряжу.

Принцеса Грифіна підсвідомо озирнулася назад і раптом побачила в темряві чотири пари червоних очей, кожна завбільшки з кулак. Вона так злякалася, що не могла стриматися, щоб не випустити тихий плач. Її ноги стали м'якими, і вона ледь не впала.

Брандо швидко і квапливо схопив її. Не озирайся, вона шукає нас.

?

Це мати-павук? Її Королівська Високість нарешті заспокоїла страх у серці і тихим голосом запитала: Так, це вона. Брендел спокійно кивнув головою.

Йому зовсім не потрібно було озиратися, щоб зрозуміти, що павук слідує за ними. Темне сприйняття було потужним атрибутом у Бурштиновому мечі. Тепер, коли він знову демонстрував свою силу, Брандо чітко відчував холод на спині. Однак таке відчуття було б не надто комфортним.

?

Вона нас не бачила?

.

Вона визначає нашу позицію. Він хотів сказати Принцесі, що очі Павука були прикрасами або використовувалися для того, щоб лякати людей. Хоча їх було дуже багато, її справжніми очима був шовк під ногами. Вона відчувала положення своєї жертви за допомогою вібрації. Її шовк був по всьому підземному ходу, і найменша вібрація привертала її увагу.

.

Група людей і павук, один біжить, а інший женеться, швидко пройшли через велику печеру, наповнену павутинням. Брандо спеціально вибирав відносно вузькі печери для свердління всередину і назовні, що сильно обмежувало швидкість Павука, але навіть незважаючи на це, величезне чудовисько уважно стежило за ними.

. -

З лицарями все було гаразд. Високоінтенсивні тренування дозволили їм легко впоратися з подібними ситуаціями. Навіть якщо вони носили важкі обладунки, вони могли б не відставати від темпу Брандо. Однак Відьми, яким не вистачало фізичних вправ у будні дні, незабаром не змогли втриматися. Кілька старих відьом йшли позаду, і Брандо довелося зменшити швидкість, щоб переконатися, що ніхто не залишився позаду.

Брудна мати була на крок ближче до них, і Брендел майже відчував кожен її крок з кожним її кроком. Він не міг не відчувати тривоги. У цей час він насправді був дуже близький до вузького отвору у своєму враженні. Йому просто потрібно було ще трохи протриматися.

На жаль, все пішло не так, як планувалося.

.

Мати-павук, Анаронс, здавалося, зрозуміла, що щось не так. Вона раптом випустила крик і погналася за ними. Вона високо підняла свої хеліцери і помчала до Брандо та інших.

Прямо попереду! — вигукнув Брандо в серці і покотився вперед з Її Королівською Високістю на руках. Принцеса застогнала, і Мати-павук, велетенські хеліцери Анарона, пронеслися над їхніми головами. Двох Лицаря і Відьму, які не змогли вчасно ухилитися, прямо розрізали навпіл.

.

Розбите людське тіло впало на землю, як два шматки дерева, а потім кров хлинула фонтаном крові, розбризкуючи всю довколишню землю.

.

Брандо невиразно почув голос маленької Відьми на ім'я Цукровий горщик і закричав від переляку. Він схопив Халрана Гею і в заціпенінні підвівся з землі. Він підвів очі і побачив перед собою ще одну скелю. Однак з боку скелі була тріщина Сіель иною в півлюдини. Скелі в тріщині перепліталися, і вона була непроглядно темною. Це було точно так само, як і в його пам'яті.

.

Це було саме те місце, яке він шукав.

Всі, не зупиняйтеся, заходьте всередину! Брандо не наважився знехтувати і тут же крикнув іншим. Лицар і Відьми почули його і побігли в той бік. Він знову озирнувся назад і побачив, що Мати-павук, Анарон, у темряві знову підняла свої хеліцери. Чотири пари криваво-червоних очей поблажливо дивилися на нього.

Хто боїться тебе, чудовисько!

. - ,

У цей момент у Брандо не було місця для відступу. Він просто випростався, підняв Халран Гею і зробив крок уперед. Темне лезо гойдалося в повітрі і різало в бік Матері-павука, хеліцер Анаронів. З гучним ударом Брандо відчув лише, що зрубав сталевий стовп або камінь. У темряві раптом спалахнула сліпуча іскра.

Половина його тіла заціпеніла, і він лише відчув, як величезна сила прямо витягла його назовні і вдарилася об кам'яну стіну збоку. Брандо підвів голову і раптом застогнав. Халран Гея в його руці теж вилетіла з руки. Він закрутився і відскочив від кількох сталактитових стовпів, видаючи в темряві серію дзвінких звуків, а потім впав у клубок павутини.

!

Це боляче!

. -

Брандо зрозумів, наскільки він далекий від справжнього Просвітництва стихій. Битва з Вільямсом зробила його занадто запальним, і наслідки з'явилися лише в цей момент. Зрештою, сила не була його власною силою.

Він відчув приплив гіркоти в горлі, а рот наповнився солоним присмаком. Однак зараз не час думати про здобутки та втрати. Він сильно