Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський 📚 - Українською

Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади" автора Леонід Добрянський. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 201
Перейти на сторінку:
Елизавета Захаровна Добрянская. Коротко о себе

После смерти отца я два года в школу не ходила. Полностью взяла на себя все хозяйство: корова, свиньи, куры, огород, поле, варка, стирка, уборка, уход за всем по дому - командовала малыми и большими - и стройка. Маму от хозяйства освободила полностью. Сначала мама дома не жила, жила в Гайсине. Там у нее была хатенка (ее отца), в которой жили люди и присвоили ее. Сначала она их выселяла, потом хату продавала, и так - с ноября по март. Жили мы в школе. В марте дед Дмитро дал мне маленькую хату, а дядя Макар - пристройку около коморы, и я санками перевезла все добро; хозяйство - корову, свиней и кур - на усадьбу (там стояла развалюха). Мама занималась только постройкой хаты, ее дело было - мастера и люди (молотить, делать кули, снопы для стрехи, все работы по дереву). Все свободное время она шила людям, чтобы они потом пришли работать на постройке хаты.


Сестри Добрянскі. Зліва направо: Ніна, Лизавета, Антоніна, Ольга (початок 1930-х рр.)

 

Так продолжалось, пока не пришла пора «вальковать». Мама - вся там. Я с кухарками накормили всех людей, и за один день хата была обвалькована, потолок и дымоход «вкручены». После этого начались работы по кладке печей. Я упросила маму печника не брать и все сделать самим (я хотела сэкономить 60 рублей, чтобы было на что купить одежду для продолжения учебы). Но одно дело хотеть, а другое - достичь.

Печь я сложила, мама мне только говорила, что печник у соседа делает. Огревательную печь-грубу - тоже сделали и все силы вкладывали, чтобы скорее хату «помазать», чтобы туда перейти. И когда в новой печи впервые я сварила ужин, на другой же день освободила дедушкину хату (там жилось нам плохо).

До осени кухня и комната были готовы полностью. Я работала за всех (Митя доставил нам много неприятностей и дома в то время не был).

Учиться я не пошла - второй год, а за ним и третий пропали. Окончила я 7-й класс только в 18 лет и сразу уехала из дому учиться. После окончания в 1932 году железнодорожного техникума я работала на железной дороге. В 1934-м вышла замуж, работала инженером по ремонту паровозов. В 1940-м перенесла энцефалит, и война меня застала инвалидом второй группы с двумя детьми на руках.


Лизавета Захарівна і її чоловік Михайло Янковский, 1934 р.

 

Тяжело прошла моя жизнь. Муж в 1943-м пропал без вести. Из дома, который с ним построили, ушла, жила в землянке и снова в 1947 году пошла работать.

В 1956 году, когда оба сына были в армии (один служил в Будапеште, другой - в Германии), у меня, кроме того, что они оба перестали писать, случилась неприятность: обворовали квартиру. К тому же еще было ликвидировано предприятие, где я работала. Я снова тяжело заболела, частично потеряла память и больше не смогла работать на руководящей работе. Младший сын вернулся из армии глухой (сотрясение мозга), старший носит осколок около сердца.

В 1966 году я ушла на пенсию и переехала к больной матери - ей тогда было 78 лет. С тех пор я живу в Михайловке. В 1972 году перенесла тяжелую операцию, теперь хожу в бандажах, бывает, лежу, бывает, танцую, но духом не падаю. Могу работать - работаю, не могу - лежу, стало лучше - снова в работу. В 1980 году, 27 сентября, похоронила маму около отца.

 

с. Михайловка, 1987


Лизавета Захарівна с матір'ю, 1952 р.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 26 27 28 ... 201
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський» жанру - 💙 Різне:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"