Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Така битва часто перетворювалася на кровопролитну, і одна сторона навіть жорстоко вбивала іншу. Але серед демонів це не було чимось дивним. Натомість це було звичайним видовищем.

.

Спочатку вони були збіговиськом хаотичних і заплутаних магічних істот.

.

Брандо одягнув плащ, вручений йому принцесою, і сховався в кущах, щоб спокійно спостерігати за всім цим. Тільки він міг чітко бачити все це без допомоги латунного бінокля. Порт Ампер-Сіл перетворився на пекло.

.

Він тихо зітхнув і не мав духу молитися за душі померлих. Хоча у тих, хто загинув від рук демонів, теж були родичі, друзі і навіть коханці, чесно кажучи, якби людина не пережила це особисто, то була б більш-менш байдужа до лиха інших. Це була не людська природа, а інстинкт живих істот захищати себе. Чесно кажучи, сам Брандо не так співчував, але він був тут лише для того, щоб постаратися максимально зберегти те, що йому було небайдуже.

Він сказав собі, що історія повернула його сюди, і його мета полягала в тому, щоб врятувати це стародавнє королівство і не допустити повторення трагедії. Якщо він відмовиться від цієї мети, Брандо боявся, що його повністю поглине цей величезний світ.

Вся його впевненість виходила від напівКазкової Принцеси, що стояла поруч з ним, яка сумно дивилася в бік порту Ампер Сіл своїми срібними очима. Що ми зробили не так? Грифіна не могла втриматися, щоб не пробурмотіти сама до себе.

,

Брандо не міг зрозуміти її розгубленості, тому що це королівство не мало для нього сенсу історії, а лише сенс майбутнього. Подібно до того, як принцеса була готова наражати себе на небезпеку, щоб захистити собор Андерли, він був готовий зруйнувати весь собор, щоб забезпечити свою безпеку.

Але він міг це цілком зрозуміти. На його думку, між ним і принцесою не було ні правильних, ні неправильних. Просто їхні погляди були зовсім іншими.

Люди Еруена не зробили нічого поганого, але люди Круза зробили. Маленька принцесо, справедливість, яку уособлює леді Марта, — це лише ваше видавання бажаного за дійсне, — сказала Бабаша з усмішкою, — Найвища з усіх речей не дасть відповідного покарання за те, що хтось зробив зло, а лише через причину, і це справедливість.

Для кожного, хто жив під владою Святого Вогняного собору, це була просто єресь.

Але губи Її Королівської Високості злегка ворушилися, але вона цього не спростувала. Серце її було м'яке, як вода, але тверде, як залізо. Її ненависть до народу Круза довгий час змушувала її з підозрою ставитися до вчення Святого Вогняного Собору. Але вона знала, що не може повірити цьому слову.

.

Брендель фактично погодився з твердженням Бабаші. Марта уособлювала абсолютний порядок, Святий Вогняний Собор розумів його як вузьку справедливість, Святий Собор Світла розумів це як серйозну самодисципліну, Ельфи Вітру вважали, що це не повинно бути зміною і благоговінням перед законом, а жителі Елеранти вірили, що слідування природі є шляхом усього.

.

Але насправді сама Марта була з усіма родичами, а також не мала до них ніякого відношення. Відьми вірили в це найкраще, і ніколи не поклонялися Марті як справжньому богу, а лише з повагою.

-

Але він відчував неабияку зневагу до того, що Бабаша приїхала сюди, щоб скористатися нагодою, щоб вдарити по самовпевненості принцеси. Самі відьми теж потрапили в біду, а хто в цьому світі міг по-справжньому вирватися з власної долі? Бабаша якраз скористалася своїм старшинством. Бабашя, поклади кришталеву кулю. Він легенько нагадав їй: Якщо тобі є що сказати, ти можеш сказати це після того, як виживеш.

Стара відьма зніяковіло посміхнулася. Вона, природно, знала, що Темний Дракон прозрів її думки наскрізь. Але це не було несподіванкою. Вона дістала з-під халата кришталеву кулю, хоча ця дія справді змусила Брандо задуматися, де вона її сховала раніше. Потім вона поклала кришталеву кулю на землю.

.

Незабаром кришталева куля засвітилася.

.

На ньому з'явилося неприємне старе обличчя Вуда. У Брандо дійсно не склалося хорошого враження про цього архієпископа, який його зіграв.

Пане Брандо, Ваша Королівська Високість, як далеко Ви просунулися? Архієпископ Святого Вогняного Собору, схоже, не був у настрої ставити запитання в цей момент, тому відразу перейшов до справи.

?

Це питання змусило Брандо відчути себе дуже неоднозначним, особливо коли цей старий хлопець запитав його і принцесу. Чого він хотів?

.

Але спалахи вибуху на кришталевій кулі час від часу освітлювали зморшкувате обличчя Вуда, особливо в цей час зморшки на його обличчі, здавалося, поглиблювалися. Хоча це закляття заблокувало шум зовні, Брандо не важко було уявити, що битва там має бути дуже запеклою. Він не міг не турбуватися про Фрею, Каргліза та інших. І коли він подумав про Фрею, то подумав про купецьку даму, про яку досі ніхто не чув, і жартівливий настрій його згас.

.

Ми приїхали. Брандо лаконічно відповів: З нашої позиції ми знаходимося не більше ніж за два кілометри від порталу. Але там багато демонів. Далі я поставлю точку прив'язки, і ви знайдете спосіб телепортувати потрібних мені людей.

У цей момент він раптом згадав і запитав, можливо, мені знадобиться кілька лицарів Святого Собору. Яка там ситуація? Чи можете ви їх передати?

На щастя, якщо ви не телепортуєте весь Перший флот. Вуд гірко посміхнувся: Ми, мабуть, можемо трохи потриматися.

,

Сказавши це, Брандо зрозумів, що битва там, мабуть, дуже важка. З гордістю народу Крус вони ніколи б не сказали, що так залежали від флоту Еруїна. Можна було припустити, що битва з іншого боку дійшла до вичерпання.

Брандо знав, що Вуд не хоче більше тиснути на нього, але він все одно відчував важке почуття на рівному місці, що залишилося не так багато часу.

.

Тоді чи потрібні вам ці люди, пане Брендель? — серйозним тоном спитав Вуд.

, ���

Мені потрібні люди, які не бояться смерті, пане архієпископе

.

Мандрівник Гарлок стояв на боці і спостерігав за битвою на землі, не кажучи ні слова. Під дощем Лицар Виверни, Лицар Пегас народу Крус і Гарпії були в ближньому бою. Полум'я вибухів ледь не осяяло половину неба, а старий чарівник опинився в центрі цього поля бою. Щоразу, коли в його руці спалахувало світло магії, здавалося, що невидима брижі прокотилася більшою частиною поля бою, і