Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

На пару сотень метрів навколо стін не було нічого, крім піщаної скелі. Клер сповільнила хід до пробіжки, і вони зупинилися приблизно за пятдесят метрів до міста, і все це було добре видно охоронцям.

.

— Вони бояться, — сказав Кіріан з деяким збентеженням.

Чому? Ми тут, щоб допомогти їм, — сказала Ілеа.

.

Тріан поблажливо посміхнувся над запитанням Ілеї, але він нічого не сказав.

.

Запрошення найманців високого рівня до свого міста може принести всілякі неприємності. Я піду поговорю, а ти почекай тут. Якщо щось станеться, дочекайтеся мого сигналу, щоб втрутитися, — сказала Клер, перш ніж повільно підійти до міської брами, високо піднявши руки.

?

— Який сигнал? — прошепотіла Ілея Єві, яка стояла поруч.

.

— Я припускаю, що вибух і розлітаються частини тіла, — відповіла Єва, крутячи в руці кинджал.

.

Команда спостерігала, як Клер підійшла до воріт і зупинилася приблизно за десять метрів перед ними.

.

Капітан скоро буде тут. Зачекайте до того часу.

.

Ілея могла розібрати слова одного з охоронців навіть з такої відстані.

— Чого вони чекають? — спитав Тріан, явно нетерплячий. Вони повинні бути раді прийняти нас, заради біса.

.

Ілея була схильна погоджуватися, особливо тому, що місто звернулося до них за допомогою і повинно було знати про це, але потім вона згадала свою першу зустріч з найманцями з Долоні в лісі біля Рівервотч.

.

— Вони є, а їх немає, — сказала Ілея, швидко глянувши на Тріана.

.

— Не говори загадками, — спокійним голосом сказав вельможа.

Рука Тіні, що зявляється десь поруч із вами, означає, що вони там потрібні. Це поганий довбаний знак, - сказала Ілея. Тріан насупився і замовк.

,

Через дві хвилини очікування зверху на стінах зявився ще один броньовик і швидко стрибнув униз, приземлившись перед воротами і підійшовши до Клер. Він потиснув їй руку і говорив надто тихо, щоб Ілея не могла почути.

.

Клер кілька разів кивнула, перш ніж вони знову потиснули один одному руки. Капітан пішов назад до міста, і синій вогонь вибухнув під його ногами, відкинувши його назад на вершину стіни, а Клер побігла назад до своєї команди.

Ще одна команда шукачів пригод приїхала два дні тому, але з тих пір вони нічого від них не чули. Шахта в тому напрямку і на гору. Нам просто треба йти по рейках, — закінчила Клер, рухаючись до схилу гори.

.

Ілея не побачила ні рейок, ні будь-яких інших ознак того, що щось є поблизу, але все одно кивнула. Більше ніхто не ставив жодних запитань, і команда почала бігти до вказаного місця.

.

Через деякий час вони натрапили на залізну залізницю, яка, ймовірно, використовувалася для перевезення матеріалів з шахти за допомогою возу або чогось подібного. Пил і пісок були порушені, коли команда бігла вгору по схилу, слідуючи металевими доріжками, поки не пройшла через вузьку долину до отвору в горі. Сонце стояло високо і припікало на їхніх броньованих спинах.

.

Давай візьмемо тінь... — сказав Тріан і взяв на себе ініціативу, зайшовши в шахту.

— Що він робить? — запитала Єва.

, !

— Тріане, хай Єва розвідує попереду! Ти тут, щоб доставити блискавку і смерть, а не померти, увійшовши в гру сама, — сказала Клер, вразивши Ілею своєю тонкою маніпуляцією компліментом його навичкам. Він зупинився і кивнув Єві.

.

Розбійниця підійшла до входу, коли навколо неї ожили кілька ілюзорних копій самої себе і одна за одною забігли в шахту. Решта команди наблизилася до неї і напружила вуха, щоб почути щось всередині.

— Припиніть тіньові чари, — сказала Клер. Ілея помітила, що Клер стала набагато балакучішою, коли взяла на себе ініціативу.

.

Печера величезна... Поки що я ні з чим не стикався, але ілюзіям довелося розділитися на три різні тунелі. Жоден смолоскип не запалюється... А всередині холодно. Дуже холодно, — сказала Єва, коли її ілюзії просувалися тунелями, заглиблюючись все глибше і глибше.

Глухий кут зліва... Стривайте, що це таке? Раптом запала тиша, і Єва похитала головою. Там труп. Чоловік. Він дивиться на вихід з похмурим виразом обличчя. Він броньований, зброї не видно. Він згорнувся калачиком, наче йому боляче. Я піду далі...

.

Ще кілька хвилин пройшли в тиші.

Смерть... — раптом сказала Єва і трохи відсахнулася. Мої ілюзії в центральному тунелі розвіялися. Останнє враження від смерті – це все, що я отримав...

— Поясніть, — сказала Клер.

Мої ілюзії були помічені і атаковані чимось, що спричинило смерть. Поняття не маю, що це означає, я ніколи не стикалася з цим почуттям. Це... дивно.

.

— Тільки один спосіб дізнатися, — сказала Ілея і посміхнулася, дивлячись на інших, перш ніж зайти в шахту.

ДВАДЦЯТЬ

Смерть і попіл

.

Ілея відчула, як її магія тече по її жилах, коли вони повільно просуваються через шахту. Вона була готова до бою. Кіріан ніс запалений смолоскип, щоб забезпечити світло. Ілея, оповита попелом, стояла на місці, а Єва була позаду. Решта команди утворила лінію позаду себе, а Клер була посередині.

. –

У шахті було темно, і навіть мерехтливе полумя смолоскипа Кіріана, здавалося, поглинула нависла чорнота. Це була глибока, гнітюча чорнота оточення буквальними тоннами каміння. Це нагадало Ілеї тунелі під Світанком – і не в приємному сенсі. Повітря було сухим, і кожен крок збурював пил поколінь робітників, які копалися в скелястих стінах, залишаючи після себе незліченні шари сміття. Деякі з них вже були порушені кроками шукачів пригод, які були до них. Але вони теж були бляклими.

.

Вони продовжували мовчки.

Через кілька хвилин вони натрапили на труп, про який говорила Єва. Це був чоловік, якому на вигляд було років тридцяти, він лежав мертвий на землі з тужливим виразом обличчя. Труп був одягнений у шкіряні обладунки, але на ньому не було жодної зброї.

Без крові... — прошепотіла Клер, перевертаючи чоловіка, перевіряючи, чи немає явних ран. Постраждалих теж немає. Схоже на одного з шукачів пригод.

Клер мала рацію, подумала Ілея. Окрім його позиціонування та виразу обличчя, які вказували на те, що він помер у муках, не було жодних ознак пошкодження чи навіть бійки.

Смерть чи магія розуму? — запропонувала Єва.

.

— Може, духи? – сказав Кіріан.

.

Це можливо. Залишайтеся зосередженими, - сказала Клер.