Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Два фехтувальники, які деякий час сяяли в історії, в цей момент нарешті ідеально злилися воєдино.

Чекайте на мої радісні новини! — заревів Брандо посеред поля бою. Все його тіло піднялося з землі, і, немов суцільний післяобраз, він швидко пройшов крізь групу бісів.

Майже всі на полі бою бачили цю сцену

Молодий Лорд раптом почав прискорюватися, а монстри з Джордженді Рідж швидко виявили, що зовсім не можуть його зупинити. Навпаки, їхні атаки часто промахувалися і потрапляли на післяобраз суперника.

.

Але проблема полягала в тому, що це не був реальний післяобраз.

Бісенята були приголомшені, побачивши, що всі афтеробрази на полі бою почали робити те ж саме, вони підняли мечі, а потім з усієї сили кинулися вперед.

.

Пронизливий удар.

Величезний тиск меча миттєво проник на дальність понад тридцять метрів, усунувши всі перешкоди, будь то бісенята або пекельні гончаки, жахливий шторм миттєво розірвав їх на шматки.

.

Куди б не йшов Брандо, здавалося, що буря пройшла, і це вже був безлад.

Здавалося, що в одну мить відкрився шлях.

636

Розділ 636

,

Брандо розумів, що його мета полягала в тому, щоб використовувати спецефект для створення ефекту переміщення, а не для того, щоб убити ворога. Тому він був дуже цілеспрямованим і часто націлювався на тих супротивників, які не мали великої бойової потужності. Він накинувся на бісів у війську демонів на відстані від двадцяти до тридцяти метрів і обезголовив їх спалахом меча. У той же час він використовував Мистецтво меча Дев'яти Світил, щоб залишити після себе фантома для виконання пронизливої атаки.

.

Невдовзі демони стали хаотичними.

.

Не всі вони були нижчими бісами, яким не вистачало інтелекту. Вищі демони оцінили шлях просування Брандо. Їм навіть не потрібно було судити про проблему колінами, щоб зрозуміти, що проклята людина прямує прямо до порталу.

.

Вони не повинні дозволити йому отримати те, що він хотів. Демони Лонгхорнів позаду першими почали кричати, закликаючи своїх супутників зупинити Брандо суворою мовою безодні.

На жаль, ефект був дуже обмежений. За словами Повелителя Пекла, Ломоки, ці бісенята і бісенята були гірші за купу собачого лайна. Це речення було вульгарним, але цілком доречним. Вони могли бути збентежені наказами власного народу і нічого не могли зробити з фехтувальником, який міг би телепортуватися.

.

Однак, як тільки демони розвернулися, тиск на лицарів Лантонілана було знято. Більшість із них встигли побачити, що відбувається на полі бою. Незабаром Лицар побачив подвиг Брандо і не міг не знайти час, щоб в унісон аплодувати.

Бабата не була здивована грою Брандо, але не могла не відчувати гордості. Це сталося не тому, що вона пишалася Темним Драконом, а через власну далекоглядність. Хоча в Зимовій країні було багато могутніх відьом і жодна з дванадцяти чистокровних відьом не мала з нею нічого спільного, хто ще мав би таку ж далекоглядність, як вона?

.

Стара відьма навіть не думала, що Темний Дракон зазнає невдачі. Це була просто група кульгавих демонів. Вона пронизливо засміялася, як бісенятко, і схопила його, зробивши глухим і сліпим. Лицар скористався нагодою, щоб притиснути його до землі. Люди, ймовірно, не розмовляли б про дух Лицаря з демонами.

Однак Бабаша не очікував, що Брандо зараз не дуже добре проводить час.

.

Хоча портал знаходився прямо перед ним, він відчував, що його витривалість і мана швидко зменшуються. Використання , і одночасно було величезним тягарем для його тіла. Прострибнувши вперед приблизно на дві третини дистанції, Брандо помітив, що його м'язи і рухи поступово стають жорсткими, а розумова сила також нестабільна.

Йому довелося похитати головою, намагаючись струсити з себе запаморочення.

,

З'явившись над армією демонів вдесяте, Брандо вдарив Халраном Геєю. Бідолашний нещасний внизу все ще тримався за закривавлене людське теля. Бліда шкіра була вкрита слідами від укусів, що викликало у Брандо почуття огиди.

,

Але ця думка тривала лише частку секунди, і Халран Гайя вже встиг підрізати до плеча суперника. Важке лезо врізалося в грубу пурпурно-червону шкіру і м'язи, і з клацанням застрягло в хребті. Бідолашного нещасного притиснули прямо до землі і розкололи на дві частини. Навіть кістки прямо тріскалися і вибивалися з-під шкіри, перетворюючи її на кашу з плоті та крові.

Ця сцена виглядала видовищно, але вона змусила серце Брандо стиснутися. За ідеєю, цей удар повинен був відрізати супротивнику м'язи і кістки, обезголовивши його начисто, як і раніше. Це не було випадковістю, і справа була не в тому, що ці бісенята стали сильнішими, а в тому, що його витривалість почала знижуватися.

.

Амандіна, тобі боляче? Він ахнув.

.

Нікого Амандіну Брандо не обійняв однією рукою. Якусь мить вона не знала, чи боїться, чи нервує. Насправді, не те, щоб вона не уявляла собі таку сцену, коли була одна, але це точно було не так, як зараз. Перебуваючи в центрі армії демонів, знатна дама не мала часу мріяти, і вона навіть не наважувалася поглянути на ситуацію зовні.

Боячись побачити, як Брандо зазнає невдачі, вона так злякалася, що міцно заплющила очі. У неї, напевно, був менталітет: Якщо ми помремо, то помремо разом. Ні, принаймні я буду спокійний, якщо помру на очах у цієї людини. Вона міцно притулилася до обіймів Брандо.

Коли Брендел запитав її, її розум був у безладді, і вона похитала головою.

Це добре. Брандо також зітхнув з полегшенням. У його уяві мужньо і нестримно наступати перед обличчям тисяч ворогів було б незрівнянно героїчно, але коли справа дійшла до цього, він зрозумів, що це зовсім не так. Бути оточеним ворогами не приносило ніякого задоволення, тільки холодний піт капала від нервозності.

,

Його долоні були вже мокрі, а тиск неминучої смерті був схожий на густий ліс мечів і тернів. Найменша помилка призведе до вічного прокляття.

?

Що станеться після смерті? Брандо замислювався над цим питанням, коли був ще підлітком на тому світі, але більшість смертних приходили лише до висновку, що це марна справа.

Тільки коли аура Похмурого Женця по-справжньому наблизилася, він по-справжньому відчув холод потойбічного світу. Обговорювати тему смерті не було сенсу, тому що після смерті було тільки небуття.

.

Брандо знав, що не впевнений, чи встигне