Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

— Повний цуррр! — Марков не міг відірвати очей від монітора. — Ви це бачили? Покриття бойових скафандрів виготовлено із волокон мономолекулярного кремнію. Їх неможливо розірвати. Їх не бере навіть фреза.

— А кіборґи? — нагадав один з офіцерів. — У них взагалі кристалічні панцири.

— Потужні лапи, особлива механіка кінцівок, — відізвалася Ґвен. — На Сельві, скажімо, водяться ящірки basiliscus foborra. Невеликі такі, зовсім непримітні рептилії. Вони розкушують струни для кріплення щогл і житлових балок. А ті струни також виготовлені з монокремнію… Не треба було взагалі посилати туди людей. Навіщо їх туди відправили? Чому людей, а не роботів?

Її запитання залишилися без відповідей.

А тим часом на екрані бій завершився цілковитою перемогою ґиргів. Людські тіла не проглядалися з-під товстого килима згорілих, поранених і бадьоро підстрибуючих ксеноморфів. Щось незрозуміле відбулося і з невразливими кіборґами. Вони не рухалися. Термінал затягнуло димом. Радник вимкнув демонстратор і додав:

— Є ознаки, котрі свідчать про те, що ґирги чи «медузи» можуть ментально пригнічувати свідомість людей. Розрахунки аналітиків показали, що реакція бійців перед загибеллю була або уповільненою, або неадекватною. Вони не повинні були так швидко здатися.

— Відомо багато ксеноморфів, здатних ментально впливати на психіку, — підтвердила Тама. — На Бальсані практично всі тубільні істоти володіють ментальною зброєю. Серед них є багатоніжки з родини myriapoda karamorgana, які здатні телепатично паралізувати одягнуту в скафандр людину на відстані тридцяти кроків. Тому немає нічого дивного, що ґирги можуть ментально пригнічувати свої жертви. Я, щоправда, не помітила в записах явних ознак ментальної атаки, але якщо колеґи так вважають…

— Ви були на Бальсані, Тамо? — самими кутиками губ посміхнулася Ґвен Вей.

— Недовго. Але, повірте, колеґо, мала можливість відчути ксеноменталіку на власній шкурі.

— Вас паралізувала karamorgana?

— Ні, хижа трансформна істота, яка в каталозі Альфанда класифікована як holometabola errania. Я мало не вбила себе.

— Невже? — примружився Марков.

— Так, пане детективе. Ця істота примусила мене власноруч вимкнути повітряний клапан на шоломі. Мене в останню мить врятував кіборґ.

— Такі пригоди трапляються, — погодилась баронеса.

— Ми відволіклися, панове. Ваші фахові проблеми ви зможете обговорити пізніше. Мене, наприклад, дуже цікавить: що ж таки сталося з «павуками»? — сказав Чандрасекар. — Я добре знаю цю модель. Це багатофункційні роботи-термінатори, змонтовані на універсальній бойовій платформі Мк7. Їх збирають авреліанці на заводі компанії «Ельдотронік». Ці «павуки» можуть годинами плавати в концентрованій сірчаній кислоті, вони невразливі для куль, витримують пряме попадання термічного заряду, їхню броню, леді Вей, не прорвуть жодні надтверді кігті. Навіть не подряпають. Вони можуть втратити всі свої кінцівки і блоки бачення, але продовжать битися і вбивати. Я відповідаю за свої слова, я бачив цю модель у дії. Як так вийшло, що ця гидота вивела їх з ладу? Яку зброю вони застосовували для цього?

— Ми не знаємо, — відповів Гело. — Бази більше немає. У нас залишилися тільки записи.

— А зйомки з інших камер?

— Є записи з верхніх камер терміналу. Але там усе вкрите димом. Це був найкращий запис бою.

— А ваші аналітики не завважили серед ґиргів лідерів? — запитала Тама. — Вони всі-всі однакові?

— Один аналітик висунув припущення, що високий рівень узгодженості дій ґиргів під час бою забезпечував особливий ксеноморф-координатор, «ґирг-цар» чи декілька таких «царів». Та комп'ютерний аналіз зовнішнього вигляду і дій усіх восьми тисяч шестисот п'яти ксеноморфів, зафіксованих камерами, не підтвердив цієї гіпотези. Ознак морфологічної або поведінкової ієрархії у них виявлено не було. Декілька особин справді відзначалися нестандартною будовою тіла, але, найімовірніше, вони були неповноцінними, скаліченими екземплярами. Вони рухалися повільніше і не створювали порталів. Наші аналітики стверджують, що ґирги володіють унікальною однорідністю в популяції. Вони всі однакові, ніби зійшли зі складального конвеєра. Аналітики не виключають, що явно неповноцінні чи нестандартні екземпляри не можуть проходити крізь портали. Або їх одразу ж після народження вибраковує матка.

— Знання про маток було би для нас корисним. Зазвичай у таких біологічних суспільствах самцями керують матки-королеви.

— А чи могла матка керувати ними, не покидаючи свого світу, через портал?

— Цілком можливо. Але й об'єктивних свідчень телекратії[33] у нас немає.

— А дані хімічних аналізів у вас є? — запитала Ґвен.

— Є. В приміщеннях, де з'явилися ґирги, в повітрі різко зростав відсоток присутності аргону і метану. Ймовірно, це якось пов'язано з їхнім метаболізмом. Інша версія: через приймаючі портали разом із ґиргами на Волт-Армстридж потрапили певні об'єми атмосфери з їхньої гніздової планети.

— Друга гіпотеза мені подобається більше. До речі, дуже невелика кількість різновидів ксеноморфів може швидко пристосовуватися до атмосфери земного виду, насиченого киснем. Для позаземних організмів кисневе середовище досить-таки отруйне.

— Можливо, ґирги прийшли з кисневого світу.

— Або ж вони взагалі не дихають, — запропонував свою версію тіронієць. — Вони можуть використовувати власний, принесений з гнізда, запас газу.

— Або використовувати його до того моменту, коли повністю призвичаяться до нового середовища, — зауважила Тама.

— Можливо. Поки їхній світ не знайдено, вони нездоланні. Всі наші світи є для них «м'ясними фермами». Цікаво, а чи знають ґ'орміти, де батьківщина ґиргів?

— Я погоджуюся з вами, докторе Ґвен, — підтримав арпікранку Гело. — Особливо щодо «м'ясних ферм». Добре сказано. І я думаю, що шлях до планети ґиргів розпочинається саме в Темному Агрегаті.

— На 9КВ40:2?

— Ні. Судячи з даних кіборґів, це просто інфікована планета. Гніздовий світ ґиргів і «медуз», як собі зараз уявляють його наші ксенобіологи, повинен кишіти мільярдами цих потвор. А на 9КВ40:2 нічого схожого не спостерігається.

— Отже, відгадки потрібно шукати на Фаренго?

— Не виключено. Тому нам і потрібно знайти інформацію, зібрану експедицією доктора Анволі. Можливо, там є щось таке, що приведе нас до первісного світу ґиргів. До лігва їхніх маток.

— Це підказка ззовні? — запитав Марков.

— Звідки? — перепитав радник.

— Я маю на увазі: від Знаючих. Адже кожного разу, коли володарі Імперії чують «пораду нізвідки», не обходиться без Знаючих.

— Це не моя сфера компетенції, детективе.

— Я знаю, що не ваша, раднику. А чия?

— Ваша група вирішує своє завдання: шукає дані зниклої експедиції Анволі. Інші підрозділи Джи Тау будуть вирішувати інші завдання, окреслені нашими координаторами. Ми військові, а ви підписали угоду. То ж, шановний детективе Марков, кожен буде займатися своєю справою і не буде виходити за визначені межі компетенції. І дуже шкода, дуже-дуже шкода, що дослідження «чорної скриньки» тепер залежить від волі намісниці Унно. Ми, кідронійці, добре знаємо її вдачу. Намісниця у дев'яти з десяти випадків каже «ні».