Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Єлюди. Теплі історії з Майдану 📚 - Українською

Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Єлюди. Теплі історії з Майдану" автора Крістіна Бердінських. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 45
Перейти на сторінку:
є дорослий син, розумник.

Сергій Михайлович виносив на руках пораненого юнака – земляка із Шепетівки, коли йому вистрелили в спину, і відразу на смерть.

Миттєва реакція на таку новину – сльози, злість, бажання допомогти. Так хочеться висловити вдячність його сім’ї за те, що він був такий у нашому житті, за те, що стільки для нас зробив. Для нас і для України. Усі ми, його учні, ніколи його не забудемо. Старокостянтинів обурений, усі вийшли на літургію, а вулиця, на якій Сергій Михайлович жив, названа тепер вулицею Сергія Бондарчука. Слава героям України».

***

Марина, 33 роки, киянка, продюсер документальних фільмів. На Майдан вперше вийшла 1 грудня. Разом зі знайомими й друзями допомагала Майдану грошима, ліками, чим могла. Сьогодні разом із подругою Олею, яка працює у рекламній сфері, пішла до Михайлівського собору. Почула про те, що потрібні волонтери. Але в Михайлівському було вже достатньо волонтерів, і дівчата направилися в Укрдім. Там сьогодні влаштували генеральне прибирання. Побачила їх там із ганчірками. Розмовляла з Мариною, а вона продовжувала мити підлогу. Продюсер не відчуває особливої радості, навіть після того, як стало відомо, що Янукович утік із «Межигір’я». «Стільки людей загинуло, – пояснює вона. – І відчуття, що все вже закінчилося, теж немає. Кінцева мета ще не досягнута», – каже дівчина.

23 лютого 2014

Руслан, 41 рік, репетитор з англійської мови, Вінниця. Приїхав на Майдан 1 грудня. «Я людина дуже далека від армії та бойових дій, я простий учитель», – розповідає Руслан. Ночував у наметах, Жовтневому палаці, хостелах, квартирах киян. 20 лютого був разом із самообороною на Інститутській. Його захищала лише пластмасова каска й алюмінієвий щит. «Коли ми йшли вперед, то не усвідомлювали, що відбувається навколо. Коли натовп іде, ти не бачиш кожного, хто впав. Ти не розумієш, що людина не просто впала, а вона вже мертва», – згадує чоловік. Тоді на Інститутській страх був на другому плані, усі просто йшли.

За кілька днів до цього біля метро Арсенальна загинув його знайомий, який жив із ним в одному наметі. Це Андрій із Вінницької області. «Афганець», дуже скромна людина, ніколи не вихвалявся», – розповідає Руслан. Учитель переконаний, що Майдан має стояти до тих пір, поки не знайдуть злочинців, які вбивали людей. Тих, хто віддавав накази, і тих, хто їх виконував. «Треба прямо зараз контролювати кордони, митниці, щоби ці покидьки не втекли», – переконаний він. Потрібно не дати втекти Януковичу, Захарченку та ін. А ще – розібратися, звідки беруться тітушки, «оплоти» та інші «бійці». Хто їх наймає? «Треба цього вимагати. Стільки крові пролито!» – каже Руслан. Я його зустріла, коли він роздавав свічки людям. Погодився на розмову за умови, що напишу про нього без пафосу й не зроблю з нього героя. Герої зараз на небі.

24 лютого 2014

Наталія, 35 років, лікар «швидкої допомоги». Жінка чергувала на Майдані 20 лютого, коли масово розстрілювали людей. «Найскладніше було самій залишатись у нормальному психічному стані», – розповідає вона. Лікарі надавали першу допомогу, знаходили медикаменти, але одночасно потрібно було тримати себе в руках, дивлячись на ці страхіття – поранення й смерті.

«Медична служба працювала злагоджено, – розповідає Наталка. – Хоча більшість лікарів були не знайомі між собою до цього. Також оперативно діяли бригади самооборони. На ношах доставляли поранених і потім виносили їх із медпунктів до «швидких». «Приходять хлопці, приносять поранених на ношах, а потім на ношах приносять уже цих хлопців. Це страшно!» – згадує лікар.

Цих днів вона не забуде ніколи. Наталка прийшла на Майдан рятувати інших, незважаючи на те, що перебуває в офіційній декретній відпустці. Діти (2 і 8 років) у цей час були з мамою та чоловіком. Медики Майдану, ви надзвичайні люди!

***

Оля, 25 років, волонтер-психолог, Львів, аспірантка й викладачка. Уперше приїхала ще на студентський Майдан 28 листопада разом із багатьма студентами, у яких викладає. Тоді ще не було величезної кількості волонтерів, молодь просто стояла на Майдані. 30 листопада Оля пішла з Майдану о 3-й ночі, а зранку прокинулася в іншій країні. «Після 30-го для кожного Майдан став особистою справою. Стояли вже не за ідею, а заради того, щоби відновити справедливість», – каже викладач. Після цього вона приїжджала на Майдан багато разів. Знайшла контакти психологічної служби й приєдналася до команди волонтерів-психологів.

«Раніше було три точки, де працювали психологи, тепер сім, існує гаряча лінія, – розповідає дівчина. – Зараз зовсім інша

1 ... 28 29 30 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Єлюди. Теплі історії з Майдану», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Єлюди. Теплі історії з Майдану"