Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

— Звичайні є. Коло ставка за корівником. І біля колишнього панського будинку на горі. Тільки літошнього року спечно було, може, вони й пересохли.

Геологічний Володя подякував господині, і вони з Машею пішли далі без речей. Спочатку до колишнього панського будинку. Потім до корівника за ставом. І там дійсно з-під землі били досить сильні струмені води. Але кульки, які дав Юра Лоза, у воді не розчинились. Володя на всяк випадок набрав трохи води у скляні пляшечки і сунув їх у кишеню. А Маша ще промочила ноги.

— Все. Тепер у табір. Треба вечерю готувати на сорок осіб.

Їм пощастило. За кілька хвилин під'їхав вицвілий автобус, і був він зовсім порожній. І знову захитало їх в усі боки. Але тепер це було звично. І вони також завважили, що гарно у них дорогу полагодили, коли автобус ходить.

Їхали назад вони без пригод. Лише в одному місці спостережливий Володя мовив:

— Головині дітлахи оно з даху сарая на сніг стрибають. Виходить, антену ще не полагодили. Отже, майстер ще не приїхавши. І телевізори в усьому селі не показують. З цього приводу мене огортає сум.

Він і сам не помітив, як почав розбиратися в усіх тонкощах не гірше, ніж іноземний англійський сищик і вчений Шерлок Холмс.

Потім Маша і Володя Стороженко готували вечерю на сорок осіб. А пізнього вечора повернулись геологи і всю ту вечерю з'їли.

Але трьох осіб не було. Лейтенант Соколов, Валера Готовкін і Михайло Гагарін ще не повернулись.

Геологи до того втомились, що без будь-яких вибачень ішли від столу і вкладались спати у свої спальні мішки. Ніхто з них нічого не знайшов, і всі вони були сердитіші один одного.

Лише у Юри Лози вистачало сил провести з самим собою і Володею нараду. Він запитав:

— Ти зможеш ще завтра почергувати? У всіх справи незавершені.

— Почергую, — без захвату відповів Володя.

— А буде вільна година, злітай до Робочого селища, де лісозавод. Там, кажуть, на якомусь джерелі лазню збудовано.

— Гаразд! — сказав Володя. — Я зранку приставлю Манюню посуд мити, а сам змотаюсь. Там і продукти куплю, і лазню обслідую.

— А Манюня витримає?

— Витримає. Вона міцна дівчинка і тямуща. Все по господарству вміє.

Вони Манюню погукали і почали спати вкладати:

— Де тебе влаштувати?

— Не треба мене влаштовувати. Я де спала, там і спати хочу. Під тією ж ковдрою, — відповіла Маша, ображена за Манюню і за посуд. — Гаразд, іди!

Маша пішла і вмостилась під своєю величезною ковдрою — кілометр на кілометр. Лежала і сердилась. Вона їхала джерела відкривати, а натомість демонструє свої здібності по господарству — чашки миє. Так усі джерела без неї відкриють. І навіщо вона взяла з собою цього Валерку Готовкіна. Була б вона єдиною дитиною, її б узяли в Бологово-Ликошино і там би усі панькалися з нею. А так ніхто не панькається.

Сердитою Маша й заснула.

Тиша огорнула табір геологів.

Хтось спроквола заухкав і завив на горищі. Потім залопотів у темряві крильми, намагаючись навіяти забобонний жах. Може, то був пугач, може, демон. Чи, може, то був випадковий привид. Потім той хтось збагнув: тут ніякого жаху не навієш, не той випадок. І той хтось з горища, побуркотівши, подався в бік найближчого санаторію. А може, в бік цвинтаря.

Настав ранок. Маша прокинулась з температурою і простудженим горлом. У таборі панувала тиша. Усі геологи були «поїхавши».

На стіні перед Машею була прибита величезна записка, написана поспіхом і, певно, помазком для гоління:

«Машо, сніданок на столі, посуд під столом. Не нудьгуй!»

Інша б дівчина дуже образилась. Та Маша Філіпенко була не з таких. Вона образилась трошечки.

Маша протопила пічку-буржуйку. Це було неважко, бо дрова були порубані і складені поряд.

На нічці вона розігріла сніданок і поставила грітись відро води. Посуд стояв під столом у газетних ящиках. Ці ящики були зручні: Маша залила посуд водою, щоб він відмокнув, і ящики не протекли. Просто в ящиках вона почала мити.

Маша мила посуд і читала. Спочатку заголовки ящиків. Далі дописи, надруковані в них.

«НА ПОЛЯХ РАЙОНУ»

«ПОВІДОМЛЕННЯ ТАРС. ПОЛЬ РОБСОН ПРИБУВ ДО МОСКВИ».

«НОВИНИ ЦІЛИННОГО КРАЮ».

«ВИШНЬОВОЛОЧЦІ ЗМАГАЮТЬСЯ».

«ЛИКОШИНЦІ РАПОРТУЮТЬ».

«ВИПАДОК НА ГОЛУБОМУ ОЗЕРІ» — про те, як рибалки виловили неводом щуку небачених розмірів — два з половиною метри. Щуку здали в міськрибторг для продажу населенню, а рибалок у міліцію, для суду. Бо ловля сітками у Голубому озері заборонена законом.

«Кожному класу — телевізор» — про те, що в сільських школах не вистачає вчителів. І можна було б окремі уроки, наприклад, англійської мови, передавати із Нижнього Волочка безпосередньо в класи. У місті є багато мовних фахівців. А в класи на уроки можна було б запрошувати чергових викладачів або кого-небудь з батьків для підтримання дисципліни.

І раптом!.. «Олімпіада в Єдрово!» з підзаголовком «Чемпіони від'їжджають до Ковровино».

Ті чемпіони найбільше зацікавили Машу. Вона читала:

«Завершилась ще одна сільська олімпіада в райцентрі Єдрово. На неї з'їхались сільські спортсмени з чотирьох районних центрів: Єдрово, Бологово, Березайки, Виползово.

Змагання проводились з багатьох видів спорту. Із стрибків у довжину і висоту, з бігу на довгі та короткі дистанції. З підняття ваги і з плавання.

В усіх видах спорту встановлені рекорди. Багато з них перевищують рекорди