Читати книгу - "Місто без Бога, Alina Slynko"

Андрій нахилився, підняв аркуш, провів пальцями по зім’ятому краю. Папір був тонкий, пожовклий, ніби його вже тримали багато рук. Слова на ньому здавалися простими, але були важкими.  

"Коли світло стало непотрібним?"

Він провів пальцями по тексту, немов це могло розкрити його справжній сенс.  

— Якщо Він усе ще тут… — тихо мовив Андрій, не відводячи погляду від старого.  

Чоловік поклав газету поряд і нахилив голову набік, ніби розглядав щось невидиме.  

— Якщо шукаєш світло—просто йди.  

Андрій мовчав.  

Його погляд знову повернувся до церкви.  

Зараз вона здавалася ще більш самотньою.  

— Люди більше не питають? — порушив мовчання Андрій.  

Старий зітхнув.  

— Вони думають, що вже мають всі відповіді.  

Андрій озирнувся на місто. Воно мерехтіло, горіло вогнями, говорило тисячами голосів. Але чомусь йому здавалося, що тут панує тиша.  

— А ті, хто все ще пам’ятає?  

Старий посміхнувся.  

— Вони є. Але їх завжди менше, ніж здається.  

Андрій міцніше стиснув аркуш у руці.  

Можливо, він нарешті знайшов слід.