Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла 📚 - Українською

Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"

256
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла" автора Гесіод. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 36
Перейти на сторінку:
ділила його на пруги колобіжні.

А посередині змій був жахний, що годі й сказати:

Очі палали вогнем і сипали іскри увсебіч,

З пащі — зубів два ряди у вишкірі хижо біліли,

А на хмурному чолі — жахна, перелітна Еріда[219]:

То вона тут, то вже там, — мужів до чвар підбиває,

Людям гидка, затуманює розум і збурює душі

/150/ Тим, хто із Зевсовим сином на прю наважився стати —

От їхні душі під землю й зійшли, у надра Аїда,

Кості ж, коли стлілу плоть уже висушив Сіріус[220] спечний,

Голі, на чорній землі й самі стлівають під сонцем.

Добре там видні були — і Наступ, і Протинаступ,

Бій у розпалі й Страх, і Січа була мужевбивча,

Злобна Еріда й Сутичка там, і губителька Кера[221] —

Зранений в неї в руках був один, а другий — без рани;

Іншого, мертвого вже, волокла крізь січу, за ноги,

В темний загорнута плащ, мужів обагрений кров’ю,

/160/ Зиркала страшно довкіл, зубами, жахна, скреготала.

Видно було й дванадцять голів таких лютих зміїв,

Що й не сказать; жахали ті змії людей покоління —

Тих, що посміли вступити у бій із Зевсовим сином.

Скрегіт зубів було чутно й коли син Амфітріона

Бився — зблискував дивно й тоді той витвір чудовий,

А на тих зміях — плями з’являлися: то темно-сині,

На їхніх спинах, то таки чорні — збоку на пащах.

Також два стада були: диких вепрів і велетів-левів —

Так і впивались, роз’ярені вкрай, одні в одних очима

/170/ Люто: готові і ті були, й ті між собою зітнутись —

З шалу, не зі страху, стовбурчились грива й щетина,

В зіткненні впав один лев, кабани два — обіч лежали,

Вже бездиханні; кров їхня чорна землею струміла,

Мертві лежали вони: переламані шиї були в них —

Перші левів жахних життя позбавлені жертви.

Інші — іще гарячіше до змагу кривавого рвались,

Ті, як і ті: дикі вепри й з очима вогнистими леви[222].

Був і Лапітів[223] там, списників, бій, а вели їх до бою

Володарí: Кеней і Дріант, Пірітой, а ще — Гоплій,

/180/ Ексадіон, Фалерон, і Прóлох, і тітаресійський

Мопс Ампікід, Ареєва парость, Тесей із Егіди,

Славний герой, до вишніх богів із виду подібний, —

Сяяли сріблом усі, обладунки ж — золото щире.

Супроти них згуртувались Кентаври довкола Петрея,

Велета, і віщуна з пташиного лету — Асбола,

Аркта, Урея й Міманта чорноволосого, й два ще

З ними були Певкея сини: Перімед із Дріалом —

Теж всі у сріблі, й списи золоті у правицях стискали.

/190/ Мовби живі, поривались грудьми на ряди супротивні,

Ратища довгі й списи тримаючи напоготові.

І бистроногі, з золота, коні були там Арея

Грізного, й сам він, здирач обладунків, був там зі списом,

Вбивця мужів, обагрений кров’ю, вожак важкозбройних, —

І, мов живих, з колісниці разив; Страх і Жах[224] були обіч —

Палко жадали у кров, у мужів бойовище пірнути.

Й Зевсова донька здобич збирала там, Трітогенія[225],

Прагнула, видно було, очолити січу криваву:

Спис — у правиці, на голові — шолом злотосяйний,

/200/ Шкура козяча[226] на плечах — у вихорі бою кружляла.

Був там безсмертних чудовий хор; посередині хору

На злотосяйній формінзі[227] грав пречудово син-красень[228]

Зевса й Лето; був Олімп весь, оселя богів, їхніх зібрань

Місце високе; незмірні пишноти вінчали пісенні

Змаги безсмертних. Першими стали співати богині,

Музи з Піерії[229], — начебто струн переливи солодкі.

Затишна гавань була там, де море незборне шуміло,

Оловом литим довкіл облямована; хвилі, здавалось,

Б’ють об її береги. Посередині — звинні дельфіни

/210/ Тут випірнали й там, аби риб собі наловити, —

Плавали, геть мов живі, а два — випірнали, сріблясті,

Ловлячи віддих, з води, і спритно рибок хапали,

Ті ж норовили, хоч мідні, втекти. А на узбережжі,

Видно, рибалка присів: у руках — наготовлені сіті —

Мав їх, здавалося, за якусь мить закинути в море.

Був і Персей, син Данаї[230], вершник пишноволосий,

Не дотикався стопою щита, хоч той був під ногами, —

Диво й оповідать, — загалом не тримався нічого,

Так-то славетний Кульгавець долонями зладив той виріб

/220/ З золота, а на ногах окрилені мав він сандалі,

Через плече — перевішений меч із чорним руків’ям

На мідносяйному поясі; мчав — як думка, стрімливо.

Плечі йому голова окривала потвори Горгони[231];

А закривала її сумá — дивне диво для ока —

З чистого срібла, і торочки розвівались-блищали —

З золота вся. А на скронях героя — жахного Аїда

Шапка, що ночі невидної млу у себе ввібрала.

Сам же, — здавалось, чи то спішить, чи тікає од когось, —

Син Данаїди, Персей, таки мчав, а його ті Горгони,

/230/ Грізні, що й не сказати, страховиська наздоганяли,

Щоб ухопить. Коли бігли по сталі блідо-зеленій,

Лунко дзвенів-гримотів той щит, і ляскіт шалений

Вуха глушив. А на поясáх — два змії злітали,

Пащі туди-сюди повертаючи, з них миготливі

Так і вистрілювали язики; скреготали зубами,

Хижо довкіл поглядаючи. Дикий переляк різьбився

На страхітлúвих лицях Горгон. А вище, над ними, —

В битві зійшлися збройні мужі: одні завзялися

Місто своє рятувать і батьків своїх, щоб одвернути

1 ... 29 30 31 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"