Читати книгу - "Дівчина на одну ніч, Ірина Романовська"

— Точно не даси номер? — продовжує тиснути Дмитро. — А я думав, ти мені справжній друг.

Закриваю ноутбук, стомлено зітхаючи. Попрацювати нормально з цим причепою вже точно не вдасться.

— Слухай, Дім, йди знайди собі когось деінде. У будь-якому клубі повно дівчат, які тобі до вподоби,  — роздратовано рубаю я.

— Що за муха тебе вкусила, Максе? Щось я не впізнаю тебе, — простягає глузливо друг. — Звідки взялися ці замашки старшого брата? Адже це просто студентка, яку ти ледве знаєш.

— І що? — Відповідаю з натиском. — Якщо вона була зі мною, то це не означає, що вона повинна неодмінно стрибнути до тебе в ліжко. Вона не буде новою іграшкою для тебе. Крапка.

— І відколи ти став таким правильним? — відповідає Дмитро без колишніх лестощів. — Сам казав, що тобі на неї начхати. А тепер… Звідки я міг знати, що ти запал на дівку?

—  Ні на кого я не запав. Не вигадуй, — встаю з-за столу та поспіхом вдягаю піджак.

Примружившись, друг задумливо свердлить у мені дірку. Наче оцінює мене по-новому, з цікавістю, якої раніше не було.

— Чого розсівся? — плескаю його по плечу. — Ходімо краще до бару. Там точно знайдемо тобі дівчину з якою можна заповнити не один вечір.