Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

політичні умови для нафтового бізнесу, за збігом обставин, почали змінюватися швидко по тому, як Рекс Тіллерсон взяв кермо корпоративної влади в свої руки. Демократи переможно повернулися як у Палату представників, так і в Сенат в 2006 році, а тоді напередодні президентських перегонів 2008 року харизматичний, обраний на перший термін молодий сенатор почав використовувати нафтову індустрію загалом (і «ЕкксонМобіл» зокрема) для нарощування політичних переваг на своєму малоймовірному шляху до Білого дому. Одним із небагатьох законопроєктів, які Барак Обама представив під час нетривалого, чотирирічного перебування в Сенаті, неоковирно назвався Законом про ліквідацію нафтових субсидій для нових стратегій в енергетиці. Закон сенатора Обами відгризав добрячий шмат від допомоги внаслідок виснаження природних ресурсів і запроваджував деякі екологічні регуляторні бар’єри для морського буріння на Алясці та в Мексиканській затоці, а також для «нетрадиційних» операцій з газом і нафтою (відомих як горизонтальне буріння та гідравлічний розрив пластів). Законопроєкт не отримав жодного співавтора і помер невдовзі після слухань у фінансовому комітеті Сенату. Але це засвідчило офіційну позицію Обами у питанні, яке багатьма американцями почало сприйматися як підплачена галуззю пільга з безплатного проїзду.

Як до кандидата в президенти до Обами в цьому питанні прислухалися уважніше, ніж як до сенатора — переважно тому, що «ЕкксонМобіл» був легкою здобиччю. Довгого спекотного літа, поки Обама виборював президентство у кандидата від республіканців Джона Маккейна, ціни на бензин підстрибнули до рекордного рівня — 4 долари за галон. Усі потенційні відпочивальники сіли, порахували, і результати їх не потішили. Отже, щоб з’їздити в «Діснейленд», Великий каньйон чи Єллоустоунський національний парк, треба було заощадити ще плюс сотні доларів. Обама й собі, зробивши підрахунки, зрозумів, що може зав’язати рекордні прибутки Рекса Тіллерсона в «ЕкксонМобіл» зашморгом на шиї Джона Маккейна. «У той час, коли ми ведемо дві війни, коли мільйони американців не можуть собі дозволити заплатити за лікування чи навчання, коли ми платимо понад 4 долари за галон бензину, людина, яка виступає проти урядових витрат, хоче витратити 1,2 мільярда доларів на податкові пільги для «ЕкксонМобіл», — взявся розповідати Обама на мітингах по всій країні. — Це не просто безвідповідально. Це обурливо».

Такі театральні вистави дратували Тіллерсона, але занадто не зачіпали, доки перемога Обами з неочікувано значним відривом не допомогла демократам прийти до влади — здобути вперше за останні шістнадцять років переважу більшість у Палаті представників і вперше за останні тридцять два роки здобути переважну більшість у Сенаті. Усього за два виборчі цикли демократи отримали п’ятдесят шість місць у Палаті представників і чотирнадцять місць у Сенаті. Як наголошувала нова політична більшість, «ЕкксонМобіл» доклав чимало даремних зусиль, щоб утримати у владі дружніх їм республіканців. Клята демократія кинула «Екксон» крученого м’яча.

Утім Тіллерсон і його команда з «ЕкксонМобіл» навіть припустити не могли, які саме негаразди чекали на них у майбутньому. Вони знали, як від проблеми відгородитися. Ще 2006 року, коли демократи почали набирати обертів, голова внутрішнього лобістського офіса «ЕкксонМобіл» у Вашингтоні визнав: «Нам треба говорити з демократами». Ця розмова закінчилася дорого, дуже дорого. «ЕкксонМобіл» збільшив свій лобістський бюджет із 7,3 мільйона доларів у 2005 році до 28 мільйонів доларів як у 2008-му, так і в 2009 році. Наприкінці 2009 року, коли лише починався другий рік Обами в президентському кріслі, було поки що рано говорити, що саме отримає «ЕкксонМобіл» за свої мільйони. Коли йшлося про державну політику, компанія переважно грала в обороні. Чимало загрозливих ходів робилося в залах Конгресу: згортання (тепер уже політично вбивчих) податкових пільг для нафтогазової промисловості; непередбачувані податки на прибутки енергетичних компаній щоразу, коли ціни на нафту й газ піднімалися до небес; обмеження на морське буріння; більш жорсткі норми щодо викидів вуглецю; і програма торгівлі квотами на викиди, розроблена, щоб зменшити кількість викидів парникових газів у довкілля і змусити великих виробників вуглецю платити велику ціну за право й надалі завдавати шкоди.

У питанні кліматичних змін і глобального потепління Тіллерсон вів значно дипломатичнішу роботу, ніж його попередник, який провадив кампанію з категоричного заперечення. Режим Тіллерсона в «ЕкксонМобіл» був готовий визнати, що глобальне потепління — небезпечний феномен і що воно може бути спричинене почасти незбагненною антропологічною діяльністю, наприклад спалюванням палива, що викидає вуглекислий газ у повітря й океан. «Підтримаймо й надалі наукові дослідження того, що нині вважається найскладнішою галуззю науки, що її вивчають люди, тобто клімат», — заявив Тіллерсон швидко по тому, як прийшов до влади. Утім те, що звучало як поміркованість, виявилося спробою потягнути час, оскільки «ЕкксонМобіл» сподівалася на новий і менш занепокоєний Конгрес. Моделям кліматичних загроз, за його словами, «бракувало доказовості». Малася на увазі «проблема управління ризиками», говоритиме Тіллерсон. А він любив нагадувати людям, що управління ризиками — це те, на чому «ЕкксонМобіл» собаку з’їла. Кращих від них було годі й шукати — аж допоки в ухваленні остаточних рішень керується своєю фінансовою вигодою.

З’ясувалося, що Тіллерсонова купівля в 2009 році «ІксТіОу енерджі», гравця на ринку сланцевого газу, становила абсолютно нове поле бою, на якому «ЕкксонМобіл» мусила відбиватися від демократичної більшості в Конгресі. На поверхню почали підніматися деякі вбивчі докази, які передбачали потенційну небезпеку для довкілля, закладену вже в самих технологіях (гідророзриву пластів і горизонтального буріння), поєднання яких зробили видобуток газу й нафти з-під щільних порід комерційно прийнятним. Агентство з охорони довкілля бушівських часів 2004 року завершило багаторічне дослідження й оголосило гідророзрив безпечним і нешкідливим, дало йому зелене світло, а потім залишило за штатами право виписувати норми ведення робіт на їхній розсуд. Але тепер була адміністрація Обами і нова гвардія на Капіталійському пагорбі. Цей Конгрес санкціонував і фінансував нове дослідження Агентства з охорони довкілля щодо небезпек для підземних і питних вод. Як і Палата представників, Сенат також скасував пільгу бушівських часів у Законі про чисту воду і наказав розкривати усі використовувані в операціях з гідророзриву інгредієнти (зокрема всі хімічні речовини й канцерогени) промислової води, яка закачується під підземні породи сотнями мільйонів галонів. І тепер, коли здоровезна «ЕкксонМобіл» нарешті сунулася цариною сланцевого газу, американський конгрес жадав почути від Рекса Тіллерсона, що той про це все думає. У новини потрапив цікавий невеличкий уривок з угоди «ЕкксонМобіл» — «ІксТіОу». «Запропонована «ІксТіОу» угода, — повідомляли друковані медіа, — відповідно до формулювання, поданого «Екксон» в Комісію з цінних паперів і бірж США, залежить від того, чи ухвалить Конгрес закон, яким гідравлічний розрив пластів визнаватиметься «незаконним чи практично неможливим».

Голова підкомітету з енергетики й довкілля Палати представників закликав Тіллерсона і Боба Сімпсона,