Читати книгу - "Рушниці Авалона"

Я виявив ще один великий алмаз, шістнадцятий за рахунком, і поклав його в окремий гаманець.

Дивлячись на призахідне сонце, я думав про Бенедикта, Джуліана і Жерара. Які у них могли бути спільні інтереси? Від Джуліана я не чекав нічого хорошого, а от Жерара не боявся. Бенедикт напевно розмовляв саме з ним, коли я ночував у таборі, і в ту ніч нічого поганого зі мною не відбулося. Тим не менш альянс трьох братів вселяв мені побоювання. Якщо мене хто і ненавидів більше, ніж Ерік, так це Джуліан. Дізнайся він, де я перебуваю, мені загрожували б великі неприємності, а я не був до них готовий.

Бенедикт теж міг мене видати, не страждаючи докорами сумління. Адже він розумів, що будь-які мої дії приведуть до хвилювань в Амбері. Я не міг сердитися на людину, яка вважала, що благополуччя держави — понад усе. На відміну від Джуліана, Бенедикт свято слідував своїм принципам, і мені було шкода, що я не знайшов з ним спільної мови. Залишалося сподіватися, що битву за Амбер я виграю швидко і з мінімальними втратами з обох сторін. Мені не хотілося псувати відносини з Бенедиктом, особливо після того, як я познайомився з Дарою.

До того ж він міг повернутися в будь-яку хвилину, і я боявся потрапити в пастку. Мені зовсім не хотілося опинитися ні в тюрмі, ні в могилі. А значить я не міг дозволити собі розкоші як слід відпочити. Мені необхідно було поспішати.

Я заздрив Ганелону, який зараз напевно знаходився в одному з питних закладів, або в публічному будинку, або просто бродив по по зелених лугах і пагорбах. Всі ці дні мій супутник пив, бився, гуляв з жінками і почував себе як вдома. Втім, він дійсно потрапив до себе додому. Може, залишити його в Авалоні? Ні, не можна. Коли я піду, Джуліан влаштує йому допит з катуванням, і Ганелон стане ізгоєм у своїй країні. Він змушений буде зайнятися старим ремеслом, і навряд чи йому пощастить у третій раз. Я дотримаю слово, візьму його з собою в Амбер — якщо, звичайно, він сам не передумає. А якщо передумає… Я трохи йому заздрив, хоча і розумів, що він буде оголошений поза законом. Мені теж не хотілося їхати, і я уявив собі, як блукаю по околицях Авалона, розпускаю вітрило на пливучому по річці човні, здійснюю верхові прогулянки з Дарою…

Думки про Дару не давали мені спокою. З її появою в моєму житті щось змінилося, але я ніяк не міг зрозуміти, що саме. Ми, амберіти, незважаючи на ненависть, яку деякі члени нашої родини відчувають один до одного, невпинно думаємо про своїх родичів, завжди готові вислухати останні новини, що стосуються кожного з нас, і обожнюємо попліткувати, хоча часто дорого за це платимо. Іноді мені здається, що ми походимо на компанію балакучих стареньких в якомусь санаторії, які тільки тим і займаються, що перемивають один одному кісточки.

Дара й гадки не мала про наші сімейні справи, і про себе вона теж нічого не знала. О, з часом ця дівчина все зрозуміє і, як тільки про її існування стане відомо, вона отримає блискуче виховання. Після того як я розповів про силу, притаману їй від народження, вона не заспокоїться, поки не потрапить у Амбер. Я відчував себе змієм-спокусником, що змусив її покуштувати забороненого плоду, але рано чи пізно вона все одно дізналася б правду, а чим раніше Дара навчиться остерігатися своїх родичів, тим спокійніше їй буде жити на світі.

Втім, не виключено, що її мати і бабуся теж нічого про себе не знали…

А до чого це призвело? Обидві померли насильницькою смертю!

Невже рука Еріка досягала самих далеких Відображень?

Бенедикт, якщо того вимагали обставини, ставав куди більш жорстоким, хитрим і підступним, ніж кожен з нас. Він піде на все, аж до братовбивства, щоб захистити близьку йому людину. Приховуючи Дару від сторонніх очей, нічого їй не пояснюючи, він, мабуть вважав, що діє в її інтересах. Бенедикт вийде з себе, коли дізнається про нашу з нею розмову, і це була ще одна з причин по якій мені хотілося покинути Авалон якомога швидше. Просвіщаючи Дару я не переслідував корисливих цілей. Мені просто хотілося вберегти дівчину від небезпеки, а Бенедикт з моєї точки зору був не правий, залишаючи її в повному невіданні. За час моєї відсутності Дарі буде над чим подумати і коли я повернуся, вона засипле мене питаннями. Я постараюся вселити їй, що вести себе треба вкрай обережно і підкажу, чого слід побоюватися.

Я зціпив зуби.

Дикість якась! Коли я буду правити в Амбері усе переміниться. Повинно змінитися.

Чому ніхто не знайшов засобу, за допомогою якого можна було б змінити людську природу? Втративши пам'ять, опинившись в іншому світі, я все одно залишився колишнім Корвіном. Втім, напевно саме тому мене не охоплював відчай..

Спустившись до річки в затишному місці, я змив з себе пил і піт, думаючи про Чорну Дорогу, на якій потерпіли фіаско мої брати. Інформація для роздумів.

Купався я недалеко від берега, одним оком поглядаючи на Грейсвандір. Кожен з нас здатний іти крізь Відображення по свіжому сліду. Але мене ніхто не потривожив, хоча на зворотному шляху мені довелося скористатися Грейсвандір проти хижих звірів, куди менш страшних, ніж мої брати.

Втім, цього слід було очікувати, тому що я поспішав з усіх сил і Відображення миготіли, як в калейдоскопі…

Задовго до світанку я в'їхав в стайні, розташовані неподалік від будинку мого брата. Чемпіон ніяк не міг заспокоїтися, і мені довелося його задобрювати — гладити і чистити скребком. Коли я налив йому води і насипав вівса, з протилежного стійла донеслося іржання — мене вітав Вогняний, кінь Ганелона. Я вийшов із стаєнь і помився біля колонки, розмірковуючи, чи вдасться мені хоч трохи поспати.

Відпочинок був мені необхідний — кілька годин сну, і я повністю відновив би свої сили. От тільки не хотілося мені лягати в будинку Бенедикта. Хотілося уникнути неприємностей. Правда, я неодноразово стверджував, що волію вмерти в ліжку,