Читати книгу - "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"

Ми зустрілися поглядами, і це змусило мене сіпнутися. Закортіло відмотати хвилини й погодитися на пропозицію Микити, аби не бачити таке презирство в очах рідної матері. У горлі раптом стало сухо.

Я відпустила руку Микити й, за традицією, підійшла до матері мовчки, протягуючи руку, аби поцілувати в знак поваги. Вона відсахнулася від мене, як від прокаженої. Я закам’яніла, коли побачила фіолетові сліди на зап’ясті, які вона непомітно прикрила. Вона з відразою скривила губи й заговорила:

— Bu günahkârlarla el ele tutuşmaya ve benden elinizi öpmemi beklemeye utanmıyor musunuz (перекл. тур. Як тобі не соромно приходити за руку з цими грішниками й очікувати, що я дам поцілувати власну руку)? — прошипіла дивлячись з відразою. — Yerinizde olsaydım, ailemin evinin eşiğinden geçmektense utancımdan ölmeyi tercih ederdim (перекл. тур. На твоєму місці я б краще померла від сорому, ніж переступила поріг батьківського дому), — вона презирливо змахнула рукою. — Saygı yok. Allah'tan korkun (перекл. тур. Ніякої поваги. Побійся Аллаха)!

— Anne (перекл. тур. Мамо)… — горло здавило, а очах появилися сльози.

Мати жестом змусила замовчати.

— Bir kız çocuğu doğurduğum için hayatımın geri kalanını ödemek zorunda mıyım? Ma shaa Allah (перекл. тур. Я що, маю усе життя відплачувати за те, що родила дівчинку? Ма шаа Аллах), — вона кивнула на Микиту, — Seni bu murdar olana verdi (перекл. тур. Він віддав тебе цьому нечистому).

— Anne (перекл. тур. Мамо).

— Benim kızım yok (перекл. тур. У мене немає дочки), — її слова були як ніж у все ще свіжу рану. Вона грізно підійшла й пошепки не своїм голосом заговорила, — Gelmemeliydin. Baban gelmeden buradan gitsen iyi olur kızım (перекл. тур. Тобі не варто було приходити. Вам краще забиратися звідси, дочко, поки батько не спустився).

Мої очі розширилися від такої зміни в словах матері, але було пізно питати що вона має на увазі. Я почула кроки, які снилися мені кожної ночі.

— Kocanızı hiçbir koşulda terk etmeyin (перекл. тур. За жодних обставин не відходь від чоловіка), — нас останок сказала вона і на її обличчі знову появилася маска презирства.

Піднявши погляд, на мене дивився грізний погляд батька.