Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Емма

- Що ви робите? - я здивовано дивлюся на хлопця. А всередині все закипає. Яке нахабство!

 Протест проти  наміру чоловіка наблизитися до моїх губ переповнює моє єство. Невідомо звідки прибувають сили і я чиню опір, одразу ж похитнувшись від втрати рівноваги. Переводжу тужливий погляд слідом за Артуром, який щойно покинув нас, в душі сподіваючись, що він швидко впорається і повернеться. Тоді можна буде сподіватися, що мені не доведеться витрачати сили на те, щоб ухилятися від небажаних пристрасних поцілунків.

Чоловік випрямляється і завмирає, продовжуючи утримувати мене у своїх обіймах. Зустрівшись із ним поглядом, вбачаю в його темних очах застиглий вираз фатальної неминучості.

Знаю такий тип чоловіків. Красунчик, упевнений у своїй непогрішності, він небезпечно гарний. Володар довгих вій, чуттєвого, чітко окресленого рота і густої шевелюри знає, яке враження справляє на представниць жіночої статі. Молодий чоловік анітрохи не бентежиться, судячи з його глузливого, зухвалого виразу очей.

- Заспокойтеся, я не зроблю вам нічого поганого. Ви ледве тримаєтеся на ногах. Давайте почекаємо вашого друга в моїй машині. Просто ви така... Не втримався від спокуси.

На підтвердження хлопець робить перші кроки вулицею, тягнучи мене за собою, а я одночасно починаю роздивлятися вміст своєї сумки, щоб упевнитися, що нічого не загубила, а заразом і виграти час. Не знаю і не розумію чи варто мені зважитися на його пропозицію. За хвилину має під'їхати Артур і ми зможемо покинути трагічне місце.

Щоденник Густава на місці і я заспокоююся, з полегшенням зітхаючи. Мені так потрібно скоріше зануритися у вивчення дорогоцінного вмісту. Підступає страх, що я можу не встигнути це зробити.

Стільки неприємностей зі мною трапилося відтоді, як я його знайшла в сейфі в офісі та поклала до своєї сумки, прямуючи в бік будинку, щоб у спокійній обстановці досконально вивчити його вміст. Тепер же взагалі незрозуміло, коли випаде слушна нагода, щоб це здійснити, так само як і незрозуміло, де я житиму відсьогодні.

Промацую щоденник, що чекає на прочитання в сумці, і мимоволі опиняюся в полоні спогадів про наші стосунки з Густавом. Скільки разів він стояв переді мною на колінах і вимолював прощення за свою головну пристрасть у житті - до перегонів.

Щоразу було одне й те саме - з разу в раз він повторював, що не може жити ні без мене, ні без небезпечного для життя, екстремального спорту. Клявся, що буде обережним, я здавалася, не в силах сердитися на одержимого азартом чоловіка.

Сумний підсумок його захоплення - смерть за кермом, на позамежній швидкості на корті, що не дала змоги в момент прощання з тілом Густава бачити його в труні у звичному стані. Його останки збирали на місці аварії на площі сто метрів і вони були змішані з металевими частинами спорткара.

Чоловік поруч стискає мій лікоть, нагадуючи про свою присутність і я повертаюся до реальності. Все ж таки він такий нахаба, поліз до мене зі своїми поцілунками. Але водночас усвідомлюю, що присутність сильного чоловіка поруч зі мною в цій обстановці бажана, і немає підстав заперечувати, що невідомо, що було б зі мною, якби не його своєчасна допомога. Змушую собі нагадати, що я маю бути вдячна хлопцеві.

- Ще трохи залишилося. Кілька метрів і ви зможете сісти в зручне крісло і розслабитися. Ось моя машина.

До мене доходить сенс його слів і я схоплююся. Занурившись у роздуми, упустила той факт, що ми повільно, але впевнено рухаємося і прямуємо до його машини.

- Досить, - я різко зупиняюся і повертаюся до нього обличчям. - Я вдячна вам за допомогу, за вашу небайдужість. Не знаю, що б я без вас робила. Я навіть не серджуся на вас за поцілунок, але...

- Вам одразу стане легше, - водночас хлопець відчиняє дверцята автівки і має намір посадити мене в неї.

 Оскільки звільнитися від нього все одно не видається можливим та й сил у мене не вистачить, щоб чинити опір, вирішую мовчки підкоритися. Тільки шумно зітхаю. Моє мовчання і покірність вимушені, від безвиході.

Нерви й так напружені до межі. Для одного дня це перебір. Стільки неприємностей і загроз для мого життя за один день! Важко уявити, що все, що сталося зі мною за цей злощасний день, я витримала і залишилася жива. Але судячи з того, як розвиваються події, мабуть, крапку ставити рано і доля приготувала мені чергове випробування.

До пуття не розумію, як хлопцеві вдається посадити мене в свій автомобіль. Передчуття підказує, що тут щось не так, і тіло моє покривається мурашками. Набравши повні груди повітря, я готова закричати. У цей момент чоловік ще міцніше стискає мене в обіймах, і його наполегливі губи заглушають готовий вирватися з моїх вуст крик.