Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Київ — New York 📚 - Українською

Читати книгу - "Київ — New York"

287
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Київ — New York" автора Ірина Тетера. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 81
Перейти на сторінку:
вітання!

— Скажи їй, що я вранці їм круасани. — Я всміхалася.

— Вона однаково не повірить. А що це змусило тебе змінити звички? — Схоже, Олег насторожився.

— Брак часу. Ти ж знаєш Нью-Йорк. До того ж я досі не можу звикнути до різниці в часових поясах.

— Будь розумницею, Алісо!

Ця фраза повернула мене до реальності.

— Мало не забула, я завтра їду в Айсбері-парк. Це приблизно вісімдесят миль від Нью-Йорка, у Нью-Джерсі.

— Навіщо? — Здається, Олега не дуже здивувала ця звістка.

— Якийсь колекціонер вирішив подарувати школі одну з перших робіт Далі. — Я не брехала, лише трохи недоговорювала.

— Ти їдеш сама?

— Ні, звісно. Хіба ти б довірив такий цінний вантаж малознайомій художниці з України? — Я намагалася говорити невимушено.

— Справді. Надовго? Сергій, заходьте, одну хвилину, я закінчу розмову з дружиною, — остання фраза була адресована явно не мені. Знаючи зайнятість Олега, я нітрохи не здивувалася. — Вибач. Мені принесли документи на підпис.

— Усе гаразд. Поїздка забере щонайбільше три дні, разом із дорогою. Ми їдемо машиною.

— Заздрю твоїм компаньйонам. Три дні з тобою. Я люблю тебе. Ну, все, мені вже час.

Я подумки подякувала незнайомому Сергію і, кинувши телефон в сумку, розрахувалася. Біля дверей мене зупинив портьє:

— Міс Островська! Для вас букет, — і простягнув мені білі троянди.

Я поставила їх у ванній кімнаті. Біля ліжка стояли ромашки.

Джастін заїхав за мною о третій годині ночі, коли я ще спала.

— Ти чому так рано? — запитала я, протираючи очі. — Ми ж збиралися зустрітися о п’ятій унизу.

— Хотів повалятися з тобою ще пару годин.

Я повернулася до ліжка. Він сів поруч.

— Звідки в нас білі троянди?

І коли він тільки встиг помітити їх?

— Я люблю польові квіти.

— Це відповідь? — підняв він брови.

— А чому ні?

Він ліг поруч, не знявши сирого від дощу одягу.

— Я кохаю тебе, Алісо!

Ці слова, які лише підтверджували те, що я й так уже знала, ранили мене кожним звуком, розриваючи серце. Я не готова була говорити про наші почуття вголос.

— Ти ж зовсім не знаєш мене. — Я не хотіла завдати йому болю.

— Я не хочу нічого знати. Я просто люблю тебе!

Я відчувала щирість, розуміючи, що його любов не потребує мого схвалення. Він кохав мене всупереч моїм страхам, протиставляючи свою віру моїй нерішучості. І, не маючи на це права, я хотіла лише одного...

— Обіцяй, що пам’ятатимеш про це.

— Про що? — Він поцілував мою кисть у плетиві наших рук. Ми розглядали рівну білу стелю.

— Про те, що в твоєму житті була Аліса, яку ти кохав. І що цій Алісі личив сірий. Що вона всміхалася під дощем, ідучи босоніж по холодних калюжах. І любила Вермера. Пам’ятатимеш картину, яку ми малювали разом... — Трохи помовчавши, я перекотилася на живіт і тепер дивилася на його обличчя згори. — Обіцяй, що збережеш у своїй пам’яті частоту мого дихання й тембр голосу. Не дивлячись ні на що, пам’ятатимеш запах мого волосся й вигини тіла. Те, як я тримала твою руку, коли ми повільно гуляли Нью-Йорком, що вічно поспішає. І як торкалася твого тіла, — я ковзнула рукою під його футболку і провела пальцем по животу, — коли ми залишалися вдвох. І ще, пообіцяй пам’ятати, що та Аліса теж кохала тебе. Хай там що станеться з нами завтра, пообіцяй, що ніколи не сумніватимешся, що я кохаю тебе. По-справжньому, так, як мені не доводилося раніше.

Остання фраза так зачепила його, що Джастін не відразу зрозумів суть мого прохання.

— Скажи ще раз! — Він узяв мене за руку.

— Я кохаю тебе!

Це зізнання не було заготовленим, як перед розмовою з Олегом. Я не прагнула сказати це Джастіну лише для того, щоби підняти йому настрій. Мені просто хотілося вимовити це вголос. Аби він не просто відчував мою любов, а знав напевне. Ці слова були чимось самозрозумілим. І мені зовсім не важко було їх вимовляти. Я вперше робила це щиро. Від серця. Вимовляла їх для того, щоби він запам’ятав.

— Не говори так, немов збираєшся прощатися зі мною. Я нікуди тебе не відпущу, чуєш? — Він притиснув мене до себе, і я відчула, що знову провалююся у безумство.

«Доведеться», — подумала я й віддалася насолоді.

Коли ми ночували разом, я часто мучилася безсонням. Напевно, тому, що мій організм не давав мені відключитися, знаючи цінність цих недовгих хвилин. Два місяці — це не вічність. Це лише шістдесят один день. Тисяча чотириста шістдесят чотири години. І вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок хвилин. Уже тоді я розуміла, що вони будуть головними в моєму житті.

1 ... 31 32 33 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Київ — New York», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Київ — New York"