Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Словом, надвечір 4.VІІ. ситуація під Проскуровом утворюється тяжка.

Треба було негайно ввести сильний резерв, що міг би нанести удар вороговi, 6-а ж Запорізька дивізія рушала поволі і раніш як увечері 5.VІІ. надійти не могла.

Долю Проскурова вже було вирішено.

У цей день 2-а дивізія захоплює з боєм Жмеринку і переслідує відступивших большевиків на ст. Гнивань. П. Удовиченко теж провадить наступ у напрямку на ст. Рахни.

Бої 5 липня. Сх. ч. 21.

На 5.VІІ. Штаб Армії видає розпорядження про контратаку, але вона не переводиться в життя, бо групи С.С. і Волинська, загубивши боєздатність, провадять безупиний відхід на південь від залізничної колії Чорний Осірiв-Проскурів. Большевики бомбардують Проскурів з боку ст. Гречани і провадять наступ від с. Западинці.

6-а Запорізька дивізія, зробивши перехід в 34 верстви, зосередилася увечері на схід від Проскурова. Запоріжці провадять контратаку, але відсутність огнеприпасу, а особливо патронів, сковує наші операції і дуже відбивається на настрої наших частин.

В ніч із 5.VII. на 6.VII. з розпорядження командувача Запорізької групи Проскурів нами звільняється і Запорізька група вiдходить.

Бої 6 липня. Сх. ч. 22.

6.VII. Запоріжці зосередились в районі с.с. Михалківці, Манастирьок, Янківці. Штаб групи в селі Михалківці. Група С.С. відійшла на південь.

Таким чином, в ніч з 5.VII. на 6.VІІ. большевикам пощастило заволодіти Проскуровом і відкинути наші групи на південь від залізничної колії Війтівці-Проскурів.

На цьому закінчується 3-ій і останній період Проскурівських операцій.

Наші неуспіхи.

У наслідок майже місячних найзапекліших боїв наші групи, що оперували в районі Проскурова, були змушені залишити його і звільнити залізничну колію Війтівці-Проскурів. Правда, в наши руках ще лишався важливий вузол Жмеринка, вся залізнична колія Жмеринка-Могилів, а дивізія пполк. Удовиченка підходила до ст. Рахни, але долю Жмеринки було передрішено.

Ми програли битву на головному напрямку і не могли силами одної своєї армії стримати наступ переважних кількістю большевицьких сил на Кам'янець Подільський.

Природньо, що доводилося в найближчий час винаходити нові засоби для боротьби.

Але в цей критичний момент доля нам у сміхнулася: До р. Збруча наближалася нова сила. Галицька Армія, понісши невдачу за браком огнеприпасу, йшла поруч зі своєю інтелігенцією за Збруч на великий подвиг. Про її Одіссею і героїчну боротьбу Армії Соборної України на Правобережжі буде сказано в третій частині нашої праці.

Акції большевиків.

Большевицьке командування поставило своєму військові ясне завдання, і надало для його виконання досить потрібних сил. «Візьмете Проскурів, перемога буде ваша і успіхи українського війська на інших відтинках зійдуть на ніщо». У Проскурівськім районі, в Північній і Західній групах большевики зосередили всі три бригади найдужчої Таращанської дивізії, два інтернаціональні полки, 12-15 ескадронів кінноти, маючи в резерві 3 полки.

Приблизний склад цих груп можна рахувати від 8-10 тисяч багнетів і шабель.

Треба відзначити широке і вмiле для допомоги наступаючим головним силам, користання партизанських загонів, що вiдважно й завзято оперували на залізничній колії Проскурiв-Богданівці.

Перед початком большевицького наступу 30.VI. вони підривають міст при ст. Богданівці, захоплюють сел. Пирогівці і Бахматівці через що й відтягають на себе вiд Проскурова частину наших резервів і затримують маневр 6-ї дивізії.

Наші акції.

Наш неуспіх під Проскуровом в третій період операцiї викликано такими головнішими причинами:

1) недоведений до краю плян командування (з причин раніш указаних), – відкинути большевиків за Случ – відразу ж, з моменту переходу большевиків у наступ, виявив свою чинність.

а) Запорізька група – 7, 8 і 9-а дивізії були приковані в напрямку Проскурів-Староконстантинів і не мали змоги дати правому флангові С.С. підтриму. б) Група С.С. хутко здала, заатакована з Красилівського пляцдарму.

Були б у наших руках переправи на р. Случ, бої б, можливо припустити, затягнулись і ми встигли б зманеврувати.

2) Запізнене перегрупування рахую, що командувач, Волинської групи полк. Петрів, всупереч наданій директиві без потреби затягнув зміну Січовиків.[20] Ця зміна мусіла закінчитися до ранку 1.VІІ., і тоді вся група С.С., ставши зосереджено, могла маневрувати пляномірніше і розвивати свої операції в головному напрямку.

3) Слабенька стійкість груп Волинської і С.С., що позбавллла командування можливостей перевести контрманевр.

4) Повільний і кволий рух 6-ї Запорізької дивізії від ст. Комарівці на Проскурів. Начальник 6-ї дивізії отримав від полк. Сальського розпорядження 1.VІІ. увечері виступити на Лятичів і дальше на Западинці. 6-а дивізія мала перейти 60 верстов – 2 великих чи 3 малих переходи, рахуючи на повну змогу використати селянсдкі підводи для полегшення руху.

Не пізніше вже як на полудень 4.VII. 6-а дивізія могла надійти в призначений для неї район, 5.VII. всі три дивізії Запорізької групи зранку могли розпочати наступ.

6-а дивізія надходить тільки увечері 5.VII., форсувавши лише останній перехід.

5) Загальна перевага большевицьких сил і перевтома наших частин, хоча під Проскурів наше командування стягло більш як 3/4 своїх сил, але вони були слабші за ворога по чисельному складу. Безумовно, 6-а Запорізька дивізія сильна складом і бойовими якостями, поліпшила б наше становище, але вона, на жаль, запізнилася, не оцінивши ситуації.

Большевики, уступаючи нам в числі тактичних одиниць, переважали нас, назагал, в числі багнетів і особливо шабель.

На Жмеринському і Могилівському напрямках ми оперували лише двома дивізіями, і відтягнути їх з цього напрямку не було жадної