Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

6. Присутність у большевиків свіжих резервів і відсутність їх у нас.

Плян командування притягти 6-у Запорізьку дивізію до Проскурова, є цілком правильний, але, на мою думку, слід було це перегруповання почати трохи раніш і командувачеві Запорізької групи не просувати головних сил 6-ї дивізії на Комарівці, але притримати їх в районі ст. Деражня; переслідування ж відходячих большевиків вести бронепотягами та кіннотою.[21] В такому випадкові і тил 6-ї дивізії було б більше забезпечено і вона скоріше б зосередилась.

Проте енергійні операції 2-ї і 3-ї дивізій проти сильного супротивника, що дали нам Жмеринку і Могилів, звільнили, 6-у дивізію для маневру, і не їхня вина, коли маневр не відбувся.

7) Великий недохват в частинах і в тилу вогнеприпасу.

Загальні висновки.

Тепер я хотів би коротко резюмувати загальні явища, що впливали на хід наших чинів підчас періоду Проскурівської операції.

Цілковита ізольованість Української Армії, що не отримувала ніякого роду забезпечення з-за кордону.

Відсутність спорядження на Україні і неможливість виготовити його у себе було головною причиною всіх наших неуспіхів. Вогнеприпас добувався героїчними засобами: а) що відбив у ворога, тим і живи надалі, б) випадкове набування набоїв у місцевої людности через жидів.

У Штабі Армії щодня вечорами виникали драми. Всі частини вимагають набоїв, а у відповідь отримують директиву: «завтра такій то групі, чи всім вкупі перейти в рішучий контрнаступ». Наприкінці коротесенька приписка: «десять тисяч набоїв висилаємо…»

Підчас залишення Запорізькою групою Проскурова виникали трагічні сцени. Деякі козаки, не маючи патронів випускали останні в себе, аби не попасти беззбройними в руки большевикам. Командир 7-ї дивізії відмовився 5.VII. перейти в контратаку з огляду на відсутність набоїв.

Слабо налагоджена мобілізація. Населення Проскурівського району неохоче йшло у військо, боючись пімсти з боку большевиків на випадок їх перемоги над нами. Там же, де мобілізація проходила добре, наприклад на схід від залізницї Староконстантинів-Проскурів-Кам'янець-Подільський, не вистарчало зброї та «обмундирування» для запасових.

Деструктивність тилу і праці урядових органів. Постачання не налагоджене – частинам доводиться самим і битися і добувати собі відживлення. Про регулярну поставку обмундирування та амуніції на фронт не було й мови. Від командуючих груп поступала сила скарг, що запілля не турбується за фронт.

Події на галицько-польському фронті.

Бажання партій за всяку цiну втягнути армію в партійну боротьбу, що дуже шкідливо відбивалося на настрої нашого війська, як наприклад, відомий нашому громадянству епiзод з замірами певних груп вчинити політичний переворот, який скінчився розстрілом от. Балбачана (див. додатки ).

Свіже враження від цього розстрілу, хоч може і винної, а все таки популярної на Запоріжжі людини, прикро вплинуло на настрої, надто 7-ї дивізії, а тому значно спричинилося до наших неуспіхів у третій період Проскурівської операції.

Одначе Українська Армія виявила величезне зусилля, стійкість і героїзм та любов до Рідного Краю. Вiйсько відмінно билося та маневрувало.

І лише відсутність бази та вогнеприпасу, зброї та обмундирування не дали нам можливести зломити жорстокого ворога і звільнити від нього свою територію.

На тривалість і успішність цієї боротьби значний вплив зробила, крім героїзму війська, реорганізація нашої армії, яку було прийнято перед наступом на Україну, також робили добрий вплив на маневрування відповідно обраний склад вищих начальників та їх штабів (Ком. Груп. та їх Штаби і кращі з н-ків дивізій).

Можна сміло запевняти, що жадна з европейських армій, при тих тяжких умовах, в яких опинилася наша армія на Україні, не могла б битись так уперто і з таким захопленням.

Ланцут, року Божого 1920, квітня 10.

Доповідь полк. Удовиченка від 7.VI.1919 р. ч. 02.

З 31.V. на 1.VІ. в керування групою, складеною з загонів полковника Шаповала (3 див., район Скала до р. Дністра) і пполк. Шандрука (окремий Запорізький Стрілецький курінь, Рибницький Стрілецький курінь, Лубенський кінний полк, легка батарея), вступив пполковник Удовиченко. Згідно з директивою Наказного Отамана, 3-я дивізія в ніч з 1 на 2-го червня перейшла річку Збруч у м. Скала-Бережанка, виконала демонстративний наступ у напрямі на місто Оринін. Наступ відбувся успішно, підніс настрій козаків; до полудня 2.VІ. Оринін було обсаджено частинами 3-ї дивізії.

З 2.VІ. на 3.VІ. доконано підсиленої розвідки на Кам'янець Под.; після неї 3.VІ. відбувся наступ на Кам'янець-Под. з метою захоплення його для підтриму наступу Запорізької групи на Проскурів. 3 червня, після впертого бою, о16-й годині, 3-я дивізія захопила Кам'янець Под.

З боку ворога брали уділ в бою 1 і 2-й Бесарабський полки і окремі сотні, разом в кількості 1500 багнетів при 11 гарматах, 2 панцерних потяги і 200 шабель кінноти.

Наші втрати: забито 4 старшини, 23 козаки, ранених до 100.

Втрати ворога: залишилося на полі бою до 50 забитих і багато ранених.

Захоплено у ворога 2 гармати, 5 кулеметів і декілька полоненх.

4.VІ. військові було дано відпочинок. Населення зустріло наше військо дуже радо і ставиться до нас прихильно.

5.VІ. большевики, сконцентрувавши свої сили в районі міста Шатава, повели наступ з метою оволодіти Кам'янцем Под. Наше військо в противонаступі після дводенного бою відкинуло ворога і захопило м. Шатаву.

7.VІ. дивізія спочивала.

8.VІ. 3-а дивізія повинна розвивати успіх і захопити м.