Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або 📚 - Українською

Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або" автора Айн Ренд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 144
Перейти на сторінку:
не міг означити, і все ж майже напевно відчув, що то був біль. Зауважив, що Франциско вагається.

— Містере Ріарден, чи володієте ви акціями «Міді д’Анконій»?

Ріарден подивився на нього здивовано:

— Ні.

— Одного дня ви зрозумієте, який злочин я зараз кою, але… Ніколи не купуйте акцій «Міді д’Анконій». Ніколи не майте жодних справ із «Міддю д’Анконій».

— Чому?

— Коли ви дізнаєтеся причину, то зрозумієте, чи було щось… або хтось… важливий для мене… і наскільки він був важливий.

Ріарден насупився: він дещо собі пригадав.

— Не хотів би я мати справ із вашою компанією. Хіба не ви назвали їх людьми подвійних стандартів? Хіба ви не один із мародерів, які просто зараз багатіють завдяки директивам?

Дивним чином ці слова не образили Франциско, натомість його обличчя прояснилось і стало впевненим.

— Ви думаєте, що це я випросив ці директиви у тих розбійників, які їх спланували?

— Якщо не ви, то хто?

— Мої супутники.

— Без вашої згоди?

— Без мого відома.

— Мені складно визнати те, хоч як сильно я хочу вам вірити, але зараз ви жодним чином це не доведете.

— Ні? Я доведу вам це протягом наступних п’ятнадцяти хвилин.

— Як? Факт залишається фактом: ви отримали від директив найбільший прибуток.

— Це правда. Я отримав більший прибуток, ніж містер Моуч та його банда могли уявити. Після стількох років моєї праці вони дали мені необхідний шанс.

— Вихваляєтеся?

— Так, вихваляюся! — Ріарден з недовірою спостеріг, що в очах Франциско світився твердий, впевнений вираз — не бонвівана, а чоловіка чину. — Містере Ріарден, чи знаєте ви, де більшість нових аристократів тримають свої сховані гроші? Чи знаєте, у що ці стерв’ятники вклали левову частку прибутків від ріарден-металу?

— Ні, але…

— В акції «Міді д’Анконій». Безпечно прибрали гроші з дороги, вивезли за межі країни. «Мідь д’Анконій» — стара, невразлива компанія, така багата, що здатна витримати ще три покоління мародерів. Компанія, якою керує зіпсований плейбой, — йому на все начхати, він дозволить їм скористатись їхнім майном, як заманеться, і просто робитиме далі для них гроші — автоматично, як усі його предки. Містере Ріарден, хіба для мародерів це не найсприятливіша ситуація? Тільки от який один-єдиний пункт вони пропустили?

Ріарден мовчки на нього дивився.

— До чого ви ведете?

Франциско раптом розсміявся:

— Шкода цих спекулянтів, які нажились на ріарден-металі. Ви ж не хочете, щоб вони втратили свої гроші, що ви для них заробили, правда, містере Ріарден? Але у світі трапляються різні несподіванки — ви ж знаєте, як вони кажуть: людина — лише безпорадна іграшка, віддана на поталу природним катастрофам. Наприклад, завтра вранці станеться пожежа на рудних доках д’Анконії у Вальпараїсо, вогонь буде такий, що зруйнує все, включно з половиною структури порту. Котра година, містере Ріарден? О, невже я переплутав час? Завтра вдень на шахтах д’Анконій в Орано станеться зсув. Ніхто не загине, жодних втрат, не враховуючи самих шахт. Виявиться, що з копалень уже нічого не буде, оскільки вони місяцями функціонували неправильно — чого можна чекати від керівника-плейбоя? Величезні родовища міді буде поховано під багатотонними гірськими уламками, звідки компанія Себастьяна д’Анконії не зможе видобути їх іще протягом принаймні трьох років, а Народна республіка не зможе добратися до них узагалі ніколи. Коли акціонери почнуть пильно придивлятися до ситуації, то виявлять, що копальні в Кампосі, Сан-Феліксі, Лас-Герасі працюють точнісінько так само, і вже понад рік — збиткові, тільки плейбой здійснив фокус із обліковими книгами і не допустив цієї новини в газети.

Чи варто мені розповідати, що саме виявлять вони щодо керівництва ливарнями д’Анконії? Або про кораблі, які перевозять руду? Проте всі ці відкриття аж ніяк не на користь акціонерам, тому що акції «Міді д’Анконій» все одно зазнають краху вже завтра вранці. Вони розіб’ються, як розбивається об бетон електрична лампочка, як розбивається швидкісний ліфт, розкидаючи довкола частини тіл своїх пасажирів!

Тріумфальний тон голосу Франциско об’єднався з відповідним звуком: Ріарден вибухнув реготом.

Ріарден не знав, як довго тривав цей момент і що він тоді відчував. Це скидалося на ривок, що закинув його в інший стан свідомості; тоді другий удар повернув до звичного стану, а все, що залишилося, — це відчуття, схоже на протверезіння після наркотиків: йому вдалося пережити неймовірну свободу, яку неможливо поєднати з реальністю. Це знову скидається на вогонь Ваятта, подумав він, його таємну небезпеку.

Ріарден виявив, що задкує від д’Анконії. Франциско зосереджено за ним стежив, до того ж, хтозна, чи довго це тривало.

— Немає поганих думок, містере Ріарден, — м’яко мовив Франциско, — крім однієї: відмови мислити.

— Ні, — мовив Ріарден. Він говорив майже пошепки, мусив так говорити, тому що боявся почути власний крик, — ні… якщо для вас це ключове, то не сподівайтеся, що я вас підбадьорюватиму… у вас немає достатньо сили, щоб із ними боротися… ви вибрали найпростіший і найлихіший спосіб… зумисне руйнування… руйнування речей, яких не ви досягали, яким ви не здатні відповідати…

— Завтра в газетах ви прочитаєте не це. Не буде жодних доказів умисного руйнування. Все відбудеться через звичайну, зрозумілу, допустиму некомпетентність. За некомпетентність сьогодні ще не карають, правда? Хлопці з Буенос-Айреса та з Сантьяґо, можливо, захочуть запропонувати мені дотацію — як розраду та винагороду. Залишиться все ще чималий шмат компанії «Мідь д’Анконій», хоча велика частина назавжди зникне. Ніхто не скаже, що я зробив це зумисне. А ви можете думати, що завгодно.

— Я думаю, що саме ви — найбільший злочинець у цьому приміщенні, — тихо і втомлено мовив Ріарден. Навіть полум’я його гніву згасло. Він не відчував нічого, крім порожнечі, яка прийшла після загибелі великої надії. — Думаю, ви ще гірший, ніж я міг підозрювати…

Франциско поглянув на нього з дивною напівусмішкою ясності, ясності перемоги над болем — і нічого не відповів.

Коли між ними запала мовчанка, до них долинули голоси двох чоловіків, які стояли від них на віддалі кількох кроків, — вони обернулися, щоб цих чоловіків розгледіти.

Старший, кремезний, вочевидь був добросовісним бізнесменом не надто цікавого типу. Його офіційний костюм хорошої якості мав застарілий ще двадцять років тому крій, зі слабким відливом зеленого уздовж швів; йому випадало небагато нагод цей костюм одягати. В надто великих запонках на сорочці проглядалась певна демонстративність, проте це була жалюгідна демонстративність спадку, вигадливе свідчення старомодної майстерності, яку, цілком можливо, було передано від родичів, старших на чотири покоління, як і його бізнес.

Вираз чоловікового обличчя свідчив про чесність: то був вираз збентеження. Він дивився на свого компаньйона, щосили намагаючись — сумлінно, безпорадно, без жодної

1 ... 32 33 34 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або"