Читати книгу - "Непрохані гості, Василь Головачов"

— Розігнався, — усміхнувся Суров. — Він га-гадає, ми такі мудрагелі, що зараз усе йому пояснимо і покажемо.

Довгорукий худий фізик сподобався мені доскіпливістю і здатністю до рідкісних за точністю узагальнень. Гіпотези, розроблені нами в результаті дослідження феномена “Демон”, - це в основному його заслуга.

У кабінеті Ромашина зібралися інші співробітники відділу, з якими мені вже випала честь познайомитися. На столі я помітив невеликий циліндр з чорним розтрубом випромінювача і впізнав радіопередавач, розроблений нами для відділу комплектації “Аїд”. Дивно, навіщо він знадобився Ромашину?

— Що, знайомий? — перехопив мій погляд Гнат.

— Передавач з посилювачем біополя, — сказав я. — Розробка Первенцева з лабораторії нейристорної мікротехніки. Вони виготовили, наскільки я пам’ятаю, три екземпляри з різними характеристиками і передали в “Аїд”. Звідки він у вас?

Гнатові очі звузилися, стали холодними і чужими, але він тут же спохопився, вибачаючись усмішкою:

— Це сюрприз! Ви знаєте, де знайшли цей передавач? В одному з підземних коридорів “Суперхомо”, біля люка в архів! А чистильники, між тим, не знають, що зроблений він для них.

— Ще й “Аїд” сюди вплутано, — пробурмотів здоровенний хлопець, стажист, який всюди супроводжував Гната, потім обернувся до мене: — А ви не пам’ятаєте, хто давав замовлення на розробку передавача?

Я знизав плечима.

— Запитай у Первенцева, я знаю лише те, що вже сказав.

— Дякую і за це, — мовив Гнат. — Ми займемося передавачем пізніше. Спасибі, Вахтанг! Такого подарунка я не забуду! Ще раз переконуюсь, що у формулі успіху велику роль відіграє його величність випадок. Але до діла. Надаю слово вченим.

Гнат глянув на мене, а я на Сурова:

— Давай ти.

Фізик підвівся, анітрохи не бентежачись. Говорив він повільно, немов обдумуючи кожне слово, тому мова його була лаконічна.

— Отже про події: катастрофу на плато Ховенвіп, обвал моста у річку в Ель-Пасо; витік на електростанції в Х’юстоні; вибух орбітального моста на Сааремаа; аварію атмосферного заводу під Псковом. Об’єктивних даних дуже мало, суб’єктивних більше, я маю на увазі оцінки подій очевидцями. Наші висновки: параметри всіх аварій досить схожі, випадкових відхилень у межах вектора практично немає. Причиною всіх аварій може служити якась зона активного поглинання енергії. Саме вона здатна спричинити витік на енергостанції, зруйнувати опори моста, поглинути захисне поле ліфта й ударну хвилю вибуху і викликати у людей відчуття холоду, яке запам’яталося їм передовсім. Зона, очевидно, невелика, близько півтора кілометра в діаметрі, можливо, навіть іще менше. Чому вона утворилася в момент, відповідний аваріям, ми не знаємо. Якщо ж зона існує постійно, то є шанс виявити її, хоча очевидці запевняють, що вона невидима. Виявити зону можна таким чином: над водоймами — по термічному сліду на воді, у повітрі, в тропосфері — по інверсійному сліду.

— Хвилиночку, — втрутився Гнат. — Чому зона має залишати сліди?

— Бо вона поглинає енергію. Це, по-моєму, незаперечно. Через різкий спад температури повітря район зони повинен служити ядром конденсації туману. Звідси — туманна смуга, тобто інверсійний слід. На воді також мають залишатися термічні сліди у вигляді переохолоджених смуг, які можна побачити в інфрачервоному спектрі із супутників погоди, наприклад; розсіваються вони повільно.

— Зрозумів, продовжуйте.

— Як я вже сказав, причин виникнення такої зони ми не знаємо. У нас є лише гіпотези про сутність самої зони. Перша: зона — це стійка комбінація якихось полів чи система енергетичних зв’язків. Друга: “беззвучна” чорна діра, і третя: інший Всесвіт.

По тиші, що настала після сказаного Суровим, та поглядах рятувальників я зрозумів, що вони про нас думають. Фізик поглянув на мене, і я підбадьорливо підморгнув йому: не дрейф, мовляв.

— Дуже цікаво! — сказав Гнат. По-моєму, щиро сказав. — Тільки поясніть, що таке “беззвучна” чорна діра.

— Колапсар, який не викликає видимих ефектів типу енергомагнітного випромінювання.

— Зрозуміло, — Ромашин вивчаюче поглянув на своїх підлеглих. — Що скажете? Як гадаєте?

— Треба подумати, — мовив Дайніс. — Я не маю повної інформації з цього питання.

— Приєднуюся, — кивнув розважливий Аристарх Видов. — Просто можу сповістити результати опитування очевидців аварії, хоч вони мало що додадуть. Але пояснювати сутність самої зони… мені здається, передчасно.

— Не передчасно, — заперечив Суров. — Відпрацьовуючи гіпотези, ми скоріше вийдемо до істини, тим більше, що завдання зводиться до максимально швидкого виявлення зони, чи просто Демона. А виявити — значить, попередити майбутні аварії. Якщо у вас є нові факти, дані свідків, прошу передати нам інформацію. До речі, звертаю вашу увагу на той факт, що “потужність” аварій у ланцюжку “Ховенвіп — Псков” зростає, тобто зростає масштаб зруйнованого і жертв.

— Це зрозуміло. — Дайніс кинув погляд на Гната. — Але до чого тут фігурант усеземного розшуку Зо Лі?

— Запитання не за адресою, — відповів Ро-машин, над чимось розмірковуючи. — Досить і того, що він бачив аварії, але не прийшов до нас і не розповів. Вахтанг, — звернувся він до мене. — Ваші відомості надзвичайно цінні. Завдання залишається тим же: дослідження моделей Демона, його можливостей, причин виникнення, а також відновлення причинно-наслідкового зв’язку подій, про що ми вже говорили. Стажист відшукав у картотеці кілька дивних випадків, які відповідають нашому профілю, попрацюйте з ними. І ще ось що: летіть на Ховенвіп і ретельно досліджуйте підземне господарство лабораторії “Суперхомо” разом з експертами “Аїд”, особливо один незвичайний бункер у формі сфери. Координати я вам сповіщу, а там допоможе старший групи чистильників Кіт Дуглас. Результати негайно мені на стіл. Не заперечуєте?

Я не заперечував. Суров, повагавшись, також пристав на це. Він розумів своє завдання. Робота передбачалася цікава, і якщо б не тривожний її підтекст — зацікавленість відділу безпеки УАРС — працювати було б одне задоволення. Втім, у наш час суто фізичних проблем не існує, будь-яка з них породжує безліч проблем етики, моралі та відповідальності за наслідки.

Ми стояли