Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Невдовзі вона бігла сходами. Жовта сукня розліталася. Це робило її схожою на принцесу. Через декілька секунд легені дівчини відчули свіже повітря, яке ще не встигло прогрітися від сонця.

Руда одразу побачила Дмитра. Його очі дивилися на неї. Вони немов поїдали її, а Лілія зі свого боку ловила від цього задоволення. Їй подобалося, щоб на неї так дивилися, бо вона ніколи не сумнівалася у своїй красі.

Кароока впевненими кроками підійшла до автівки рудого та сіла в неї. Тепер вони знаходилися один біля одного дуже близько. Спочатку між ними стовбичила незручна мовчанка, яку порушив Дмитро:

- Ти з часом стала ще гарнішою. Не дарма кажуть, що жінка - це вино.

- Так, - промовила руда, обернувшись до нього та закусивши нижню губу.

Остання дія дуже сподобалася Дмитру, бо це було неймовірно палко. Лілія вміла зводити чоловіків із розуму тільки одним поглядом.

Після цього вони поїхали. Довго мчалася автівка Жовтенького, поки не зупинилася біля одного доволі розкішного ресторану.

- Не дивує, - нарешті промовила Лілія, бо за весь час дороги вони не сказали жодного слова один одному.

- Тут чудова кухня.

- Надіюсь, бо я не снідала.

Дмитро не відповів. Він повів дівчину до ресторану, де вони сіли та замовили найдорожчі страви. А поки їм готували, то їм принесли спиртне..
Напій солом'яного кольору офіціант розлив по бокалах, а потім пішов. Тепер Лілія та Дмитро сиділи та споглядали один на одного. Вони не знали з чого почати розмову, але першим став говорити Жовтенький:

- Ти вибрала собі дуже поганого чоловіка. Він не має характеру.

- Невже? - усміхнулася Лілія. - А тобі звідки знати?

- Він працює у мене, - промовив він.

Руда підняла брови та зробила ковток вина. Останнє мало неймовірний смак. Воно було солодким, але одночасно терпким та пахло персиком та цвітом вишні.

- Це мій вибір, - промовила руда. - Не тобі мене судити.

- Ти його обрала, бо він тобі зручний та зробить все заради тебе. Так?

Лілія мовчала. Пильний погляд її карих очей пояснював рудому все без слів.

- Тоді гадаю, що ти не відмовишся від моєї пропозиції, - якось тихо проказав він.

- І що це за пропозиція? - поцікавилася вона, відчувши, що її серце стало битися якось дуже швидко.

- Стати дамою мого серця, - прошепотів він.

Його співрозмовниця усміхнулася. Гаряча кров обмила їй обличчя, але вона стримала себе та запитала:

- А що мені буде за це?

- Все, що ти тільки забажаєш, - взяв він дівчину за руку та поцілував.

- Ну в такому випадку можна спробувати, - заблищали очі рудої, яка вже знала, що стане витягувати із Дмитра.