Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

Я приклеїла на себе усмішку, піднялась, прибрала посуд і не обертаючись до Гліба сказала:

      - Все, я іду відпочивати, а тобі – щасливої дороги. Дякую за гостинність. До кінця тижня я вшиюсь звідси.

        - Не поспішай, - долетіло мені в спину.

Я пішла на другий поверх і зачинилась в кімнаті. Забагато розповіла, занадто. З глибини душі піднималась хвиля болю і я з усіх сил стиснула пальці в кулак. Я досі не хотіла думати, що поїздка в Барселону колись таки відбудеться, але на самоті. Плакати собі не дозволила, але з кімнати не вийшла, поки не впевнилась, що Гліб вже поїхав. Найкращим способом позбутись зайвих думок і спогадів, виявився пошук квартири і кілька варіантів на завтра я собі відмітила. Відтепер точно без сусідів – останній досвід назавжи відбив бажання ділити з кимось свою оселю. До вихідних встигла оглянути всі що хотіла і зупинила свій вибір не на найбільшій, а на тій, яка була найзатишнішою і в теплих кольорах. Власниця мені теж сподобалась і ми підписали угоду на пів року. До повернення Гліба було ще два дня, тому вечір п’ятниці я вирішила провести з подругою. Ми зустрілись з Валею в суші-барі і нестримно відвели душу, трохи перебравши з напоями. Вона досі тримала стосунки з Ігорем в таємниці, хоча  віднедавна збиралась переїхати до нього. Привітала, ще один тост підняла і зрозуміла, що це вже зайвий. До квартири шла хитавицею - ото завтра добре буде коробки тягати! Ледь Вальку відмовила мені допомагати, бо складно собі уявити її реакцію, як довідається, що у Сердюка підживаю. З другої спроби відімкнула двері – добре що світло в квартирі, і так стіни зі стелею танцюють. Покидала в коридорі речі прямо на підлогу, вирішишвши що завтра приберу коли шторм стихне. Тільки до сходів наблизилась, як почула кроки. О, Сердюк власною персоною.

            - Бонжур, колишній шеф! – засміялась я і сама за себе перечепилась.