Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Руки Дані були усюди на моєму тілі, як і його уста. Я навіть не зрозуміла в який момент ми обоє залишилися без одягу, настільки сильно поринула в відчуття. Я ловилася пальцями за жорстке волосся хлопця, за його плечі і спину. Хотіла хоча б так залишатися в реальності і вірити, що усе це не сон. 

- Сонце, у тебе ще є шанс усе зупинити. - рвано видихнув мені в губи Даня. 

- Я не хочу зупинятися. - заледве вимовила і сама накинулася на уста хлопця. Зупинитися зараз це як відірвати частинку себе. Потім уже ніяк не причепити назад. Так само і я, якщо зараз відштовхну хлопця, то можливу він більше не захоче продовжувати наші стосунки. Знаю, звучить по - дитячому, але по - іншому я просто не вміла. Це було моє перше справжнє кохання і я боялася зробити хоча б один не правильний крок. 

Даня ж намагався бути ніжним і не причиняти мені дискомфорту, але все одно в момент істини, я так сильно вчепилася в його спину, що в майбутньому там точно залишаться сліди від моїх пальців. Даня важко дихав і постійно щось шепотів мені на вухо. Та через біль внизу живота я мало що розуміла і тихо просила щоб усе це швидше закінчилося.  

Та вже через кілька хвилин біль поступово почав спадати, а тоді зник взагалі. На зустріч йому прийшло небувале задоволення і я сама не зрозуміла в який момент почала відкрито стогнати.  

Насолода накрила нас обох з такою силою, що Даня зовсім перестав стримуватися, а я розкуто водила пальцями по його тілу і раділа тому, що цей хлопець лише мій. Засинали  ми над ранок, виснажені, але щасливі. Даня міцно пригорнув мене до себе, а я не могла припинити усміхатися. Ну невже буває таке велике почуття щастя? Схоже, що так, коли кохана людина поряд. 

Наступного ранку я прокинулася першою і одразу ж відправилася в душ. Внизу живота неприємно нило, але цей дискомфорт був такою дрібницею, порівняно з тим, наскільки я була щасливою.  

Коли ж в кабінку до мене зайшов сонний, але такий красивий Даня,  я не змогла приховати усмішку. І байдуже, що ми стояли абсолютно голі під гарячими струменями води, після того що було між нами вночі, соромитися було б смішно. 

- Як ти, сонце? - запитав Даня, і поклав свої руки мені на талію. - Мені шкода, що зробив тобі боляче. Хоча не приховаю, що радий стати твоїм першим чоловіком. 

- Я теж рада, що розділила цю ніч з тобою. Я.. люблю тебе, Дань. - все ж таки зізналася і з завмиранням серця чекала на відповідь хлопця, але її не було. Він лише усміхнувся і міцно мене поцілував. 

Я намагалася не зважати на те, що не почула відповіді Дані, все ж таки він мав право тримати свої почуття при собі. Мені ж на даному етапі вистарчало того, що хлопець показував своє кохання не словами, а вчинками.  

З душу ми вийшли лише через двадцять хвилин і одразу побігли вдягатися, щоб не запізнитися в університет. 

Ми йшли засніженими вулицями тримаючись за руки і розмовляли про те, як проведемо ці вихідні. Лише удвох в квартирі хлопця. Я не могла перестати усміхатися і мій стан одразу помітила Єва, як тільки я зайшла в аудиторію. Довелося розповісти їй усе, не вдаючись в деталі. Подруга уважно слухала і щиро раділа, але лише до того моменту, коли я сказала їй про зізнання. 

- Це звісно не моя справа, Оль. Але у мене складається таке враження, що Даня не відчуває того ж, що й ти. Так, йому добре з тобою, але чи кохає він тебе... Запитання. 

Я не стала щось доводити і пояснювати Єві. Досить того, що я довіряла Дані і вірила, що найближчим часом усе зміниться.  

Весна, 2015 рік 

Викладач монотонно щось говорив, а я відчувала як від недосипання злипалися очі. Єва постійно штурхала мене в бік і це не давало відключитися остаточно. Лише після пари я змогла випити кави і повернутися в реальність. 

- Ти знову не спала усю ніч? - серйозно глянула на мене Єва. Ми сиділи в університетській їдальні і схоже мене чекав черговий допит. 

- Ти ж знаєш, що Даня відкриває свою фірму і зараз як ніколи важливо догодити першим клієнтам. - відповіла з усмішкою.  

- Я то знаю, але не розумію, чому саме ти займаєшся цим проектом. Фірма то належить Даниїлу! - обурено заявила Єва. - Невже він теж не спить ночами щоб зробити усе правильно? 

- Ні, Даня займається пошуком нових клієнтів. До того ж він не дизайнер, а архітектор. Це трохи різні речі, люба. - сваритися з подругою не хотілося, адже я знала, що говорить вона це лише тому, що хвилюється за мене. Та останнім часом я стала помічати, що Єва погано відзивається про Даню. Зациклюватися на цьому не хотілося, але все одно було трохи неприємно. 

- Знаю я, хто такий архітектор! - буркнула роздратовано. - Але чомусь ти маєш поєднувати навчання, допомогу коханому, домашні справи, а твій Данічка лише своїми справами займається. От мені цікаво, він все ж таки зізнався тобі в коханні? 

Ну все, Єву понесло! Схоже її неприязнь до Дані набирала нечувані оберти. Я ж опустила погляд в чашку і важко зітхнула. Своїми словами подруга потрапила просто мені в серце. Ну звісно, вона то знала усі важливі моменти мого життя, як і я її.  

За ці два роки Даня так і не зізнався мені в коханні. Ми жили разом, займалися сексом і тепер я допомагала йому в відкриті власної архітектурної компанії. Але за весь цей час я так і не відчула себе коханою дівчиною і це було боляче. Ні, моє кохання до Дані нікуди не зникло, можливо навіть зросло, якщо таке взагалі можливо. А він залишився тим самим хлопцем, що був готовим прийти на допомогу і дарував неймовірні відчуття майже кожної ночі. Та на цьому нажаль все. 

- Оль, вибач. - схоже Єва зрозуміла, що зачепила болючу тему і вирішила реабілітуватися. Нахилилася через стіл і взяла мою руку в свою. - Ти ж знаєш,  як сильно я тебе люблю? Саме тому і серджуся на твого хлопця. Можливо він і хороший, як ти говориш, але я не бачу, що ти щаслива поряд з ним. Для того щоб кохання жило, потрібні двоє. Ти одна не зможеш тягнути усе це вічно. Вибач, що так прямолінійно, але це правда.