Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Грати зі мною надумав? Ну-ну. Я думала, герцог вирішив йти на примирення, а він, мабуть, хоче взяти мене хитрістю. Що ж, побачимо.

— Але казати ти мені нічого не збираєшся, правильно? — продовжила я.

— Поки не бачу в цьому сенсу, — легко кинув Сандр у відповідь.

Герцог наповнив келихи й один із найсолодшою ​​усмішкою простягнув мені, другий поставив перед котом. Бас, примруживши очі, глянув на герцога, на мене, дожував і почав обережно хлебтати вино.

— Бас, може, тобі зручніше було б з піали пити?

— Ме, — ображено пирхнув кіт.

— Ну як хочеш, тільки пам'ятай, — я нахилилася до пухнастої нахабної морди, — пити ти не вмієш. Це ми вже вчора з'ясували.

Кіт знов пирхнув, ображено глянув на мене своїми янтарними очима та повернувся до м'яса.

— Отже, — я теж повернулася до герцога, — герцог Сандр, ви хотіли поговорити зі мною про справи, — сказавши останнє, я прийняла досить провокаційну позу.

— Ти намагаєшся спокусити мене? — посміхнувся Альберт у келих, але очі при цьому від моїх грудей не відвів.

— Я? — щиро здивувалася я, розуміючи, що противник у мене неслабий. — По-перше, якби я вирішила це зробити, ми давно вже не сиділи б за цим столом, — я теж взяла свій келих. — По-друге, допускати флірт у справах — верх непрофесіоналізму. По-третє, якщо контрагент починає брудну гру — це автоматично розв'язує руки для дій у відповідь.

— Контрагент?

— Сторони, які укладають договір, — не замислюючись, пояснила я.

— Ти пропонуєш укласти договір? — Сандр розплився в задоволеній усмішці.

— Ні, це ти намагаєшся запропонувати мені укладання договору. Я ж поки що тільки спостерігаю. Але сумніваюся, що ти можеш запропонувати мені те, що мене справді зможе зацікавити.

— Ти розмовляєш з офіційним представником короля, — самовдоволено зауважив герцог.

— Та хоч із ним самим, це не змінює суті.

— І що ж тебе може зацікавити? — Сандр подався вперед. — Гроші, становище, влада?

— Помилка номер один, — спокійно зауважила я, розглядаючи свої нігті, що різко укоротилися, — не зібравши достатньо інформації про контрагента, можна пролетіти. Що ви щойно, герцог Сандр, дуже чудово зробили.

Герцог повільно підвівся, наблизився до мене й, впершись руками на спинку мого стільця, навис наді мною як дамоклів меч.

— А ти впевнена, що мені потрібен договір із тобою? Я ж і так можу взяти, що хочу, — від нього йшла така спека, що я злякалася, що мій покрив не витримає та розплавиться.

— Альберте Сандре, ти намагався взяти мене силою вже двічі. Невже життя тебе так нічому не навчило? Чи ти думаєш, що, приручивши мого кота, — Бас відразу притиснув вуха та зашипів, — також легко приручиш і мене?

— Принаймні варто було спробувати, — несподівано посміхнувся герцог і повернувся на своє місце. — Твоє здоров'я, — він відсалютував мені келихом.

— Дякую, — я теж підняла келих.

— Маф, — буркнув Бас, опускаючись на підлогу — йому явно були не до душі наші ігри.

Провівши поглядом кота, що укладався на підлозі, герцог вирішив продовжити розмову.

— Ну що ж, якщо укласти договір з тобою не вийшло, дозволь хоча б запросити тебе як гостю до мого маєтку в столиці.

— На жаль, я вже прийняла пропозицію від графа Форнскі. Тому, після прибуття до столиці, змушена буду покинути вас, Ваша Світлість.

— Яна, я наполягаю, — Альберт різко розгубив всю свою грайливість і став похмурішим за хмару. — Це питання твоєї безпеки, граф не зможе забезпечити її.

— Я сама можу забезпечити свою безпеку.

Сандр знову схопився, але цього разу не став нависати наді мною, а просто підійшов до вікна, ніби намагався там щось побачити. Він помітно нервував.

— Ти не розумієш. Якщо магічна рада дізнається про те, що Джерело — це ти…

— То що? — запитала я герцога, який різко замовк.

— Вони підуть на все, щоб за получити тебе. І ніщо їх не зупинить. Сила будь-якого мага поряд з тобою зростає.

— І твоя? — я згадала, як герцог висушив моє волосся.

— І моя, — крізь зуби процідив Сандр, не відриваючи погляду від вікна.

— Покажи.

— Навіщо? — Альберт різко обернувся.

— Мені просто цікаво.

Альберт знизав плечима, простяг у мій бік руку, та на ній вмить розпустилася гарна вогненна квітка. Потім, немов у казці, вона відірвалася від долоні й, перетворившись на величезного вогняного метелика, закружляла по кімнаті.

Я простягла руку, метелик слухняно полетів до мене, але, наблизившись до моїх пальців, розсипався безліччю червоних іскор.

— Файно, — посміхнулася я.

— Яна, — тихо сказав Альберт, підходячи до мене ззаду так близько, що я відчула його подих, — я тебе дуже прошу, погодься на мою пропозицію.