Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

- Так, капрале.

- Киньте це. Не називайте мене капралом. Називайте мене Ноббі так само, як всі роблять.

Томмі енергійно тер його.

- Ви просто огидні, - сказав він із захопленням. - Я ніколи не бачив нікого настільки брудного.

- Я здивувався сам, побачивши свої ноги. Я не знімав мій одяг цілий місяць.

- Вода просто чорна. Нам краще змінити її.

- Не робіть цього, хлопче. Мені подобається так. Мені подобається бачити, яким я був брудним. - Він улігся насолоджуючись. - Це прекрасно і ніяка не помилка. І в цих солях для ванн, які ви додаєте - Боже мій, я міг би залишатись тут тиждень.

- Я знаю, чого ви зараз бажаєте, - сказав Томмі. - Почекайте хвилинку.

Він умчався і за мить повернувся з кухлем пива.

- Що це? Пиво? ПИВО.

Він вклав в це двоскладове слово всю пристрасть, яку коли-небудь поет вкладав у вихваляння своєї коханої. Він випив кухоль одним великим ковтком.

Роджер також піднявся наверх і прийняв ванну. Він збрив бороду і взяв одяг з кімнати батька. Трохи пощастило, що вони з батьком були одного зросту; вид речей, які він зняв, викликав у нього огиду. Добре було надіти чисту білизну. Він сидів за туалетним столиком у сорочці з короткими рукавами і розчісував волосся, коли увійшла Мей, щоб дізнатися, чи не потрібно йому ще чого-небудь. Хоча він знову виглядав дуже схожим на колишнього розумного, впевненого в собі чоловіка, Мей несподівано була вражена його виглядом. Тепер, коли він був поголений, вона побачила, який він худий і блідий; його щоки ввалилися, і на цьому змарнілому обличчі його виснажені очі здавалися величезними. Він виглядав жахливо втомленим. Він побачив її стривожений погляд у дзеркалі перед собою і розсміявся.

- Не дивіться на мене так, неначе я привид.

- Я бачила вас, коли ви виглядали краще, - сказала вона, змушуючи себе посміхнутися.

- Я потрапив у невелику халепу. Зі мною все буде гаразд після декількох днів відпочинку.

- А ваша кульгавість?

- О, це нічого. Я отримав кулю в ногу, і було досить болісно деякий час. Але все приємно заживає.

- Я хочу ще раз сказати вам, як я страшенно рада, що ви благополучно повернулися. Мені так соромно, що я не впізнала вас відразу.

Він повернувся на табуреті, на якому сидів, і добродушно посміхнувся.

- О, все гаразд, люба. Я мав пекельний вигляд, чи не так? Якби я зустрів себе на вулиці, я сам би себе не взнав.

- Я не очікувала вас побачити. І потім прийшли з іншим чоловіком. Бачте, вас оголосили зниклим безвісти, вважали загиблим

- Мене, боже Юпітере?

- Машина, в якій ви їхали, опинилася у Гаврі. У неї стріляли, і було багато крові.

- Це була не моя, вона була мого водія; він був убитий, бідолаха. А я відбувся кількома подряпинами.

- Я так радію тепер, що ми не сказали Томмі. Бачте, ми дізналися про це лише вчора. Ми нікому не говорили

- До речі, як ви дізналися?

- Вашому батькові сказали у Військовому міністерстві. Він попросив Діка приїхати і повідомити нам про це.

- Дік? Він добре втік, чи не так?

- Так.

- Добре для нього, - він кинув на неї злегка глузливий погляд. - Я сподіваюся, що це не надто велике розчарування для вас, Мей.

Вона сильно почервоніла.

- О, Роджере, як ви можете говорити щось настільки недобре? Звичайно, ви знаєте мене краще, ніж так?

- Пробач, старенька.

Він зробив чудову гру з прикурювання цигарки, а потім нарочито недбалим тоном запитав:

- Ви все ще кохаєте Діка?

- Боюся, що так, - серйозно відповіла вона.

- Я розумію. - Він подарував їй легку доброзичливу посмішку.- Давайте спустимося і вип'ємо, добре? А потім я мушу відбути.

- Вам дійсно потрібно так скоро їхати?

- Боюся, що так. Я не зміг би приїхати в такому вигляді, якби це не було по дорозі в місто. Але я обов'язково отримаю відпустку, а потім знову приїду.

Було полегшенням повернути розмову на рівень буденності.

- Не забувайте, що ми вмираємо від бажання дізнатися, як ви втекли. Томмі буде просто в захваті слухаючи.

- Я розповім вам все про це в свій час.

Півгодини потому Роджер вийшов з парадних дверей. У Хендерсонів все ще був свій шофер, літня людина, і «Роллс» чекав. Ноббі Кларк стояв поруч. Для нього були знайдені сірі фланелеві штани та светр.

- Ну, Ноббі, ви виглядаєте новою людиною, - посміхнувся Роджер,

- Ви також, сер, - відповів він з усмішкою. Потім з деяким сумнівом: Сер, пан Томмі подарував мені нижню сорочку і кальсони - вони шовкові - і пару шкарпеток. Я не знаю, звідки вони були взяті.

- Його речі були брудними, Роджер. Вони просто смерділи.

- Абсолютно правильно, Томмі. Все окей, Ноббі. Я очікую, що вони від мого батька, і я впевнений, що він буде радий, що ви їх маєте.

- Моя стара буде дуже сміятися, побачивши мене сьогодні ввечері у шовкових кальсонах.

12

Роджер доповів у Військовому міністерстві, побачився з батьком, а потім відправився в лікарню, щоб йому витягли кулю, яка все ще залишалась у плечі. Це було майже за три тижні до того, як він зміг повернутися в Грейвні. Йому було набагато краще, але він все ще виглядав втомленим і був худим, як огорожа. Томмі поспішив нагадати йому, що він обіцяв розповісти їм історію своєї втечі, але той розсміявся і сказав, що там нічого розповідати. Він потрапив у халепу і більше завдяки щасливій нагоді, аніж завдяки хорошому управлінню вибрався з неї. Але це було далеко від задоволення цікавості школяра, і за допомогою розпитувань, незважаючи на вмовляння матері, врешті-решт йому вдалося витягнути це з Роджера. Він не сів і не розповів про це крок за кроком з самого початку, але розповідав їм то про подію тут, то подію там, як це прийшло йому в голову, і призвела до цього бесіда, так що Мей довелося