Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Зал зникав у всіх під ногами. Він зробив крок назад і схопив хвостату дівчину за руку. Скарлет зробила паузу і інстинктивно відсмикнула руку. Господи мій.

.

Ми не можемо перемогти. Біжимо! — відповів Брандо. У нього ніколи не було самосвідомості експерта. Він підвів голову і востаннє глянув на Овіну, яка була на самому верху. Все більше і більше героїв виринало з екрану світла позаду неї. Від цього у нього оніміла шкіра голови.

.

Перемогти не було можливості. Він не знав, який ідіотський дизайнер придумав таку сцену. Ще більше його розлютило те, що цей задум насправді існував і в цьому світі.

?

Чи було для цього якесь наукове обґрунтування?

!

Брандо похитав головою і крикнув у той бік, де був Вільям: Майстер Вільям, ми підемо першими!

При цьому він негайно схопив Скарлет за руку і стрибнув у темряву внизу.

677

Розділ 677

Брандо поклявся, що якби знав, що таке бути похованим під піском, то скоріше здався б, ніж утік.

Спочатку він відчув, як його тіло стрімко падає в темряві. Навколо нього падали незліченні предмети, що супроводжувалися шумом вітру. Над його головою було лише слабке світло, яке мало бути напрямком підземного залу, що руйнується.

Десь через секунду чи дві він відчув сильний удар.

, - !

Нормальна людина була б розбита на шматки при такому ударі, але це було ніщо для максимальної фізичної сили золотого рівня. Брандо тільки відчув, що потрапив на схил, а потім покотився вниз по гострих скелях. Він намагався за щось схопитися, але в темряві це було марно. Велика кількість піску котила його вниз, поки він не вдарився об плоский камінь.

Брандо відчув перший удар, а потім другий удар був ударом м'якого тіла. Він відразу зрозумів, що це Скарлет. Зверху падало ще більше каміння та піску. Брандо квапливо потягнув дівчину вниз, а потім розвернувся, щоб заблокувати перед нею.

Буквально за частку секунди пролунав гучний гуркіт, коли кілька величезних каменів сильно вдарилися об його тіло. Звичайно, для Брандо це було ніщо. Здавалося, що в нього влучили кілька палиць, але велика кількість піску змусила його страждати.

Він кашлянув, і його рот був повний піску.

.

Але це був не найтрагічніший досвід. Ключовим моментом було те, що коли він опустив голову і підсвідомо захотів виплюнути пісок у рот, то зустрів пару світлих очей. Це була пара тихих, допитливих і сором'язливих очей. Очевидно, він належав гірській дівчині, яка любила тримати волосся в довгому хвості. Скарлет перебувала під захистом Брандо, і вона, не ворухнувшись, слухняно дивилася на свого володаря.

.

І для Брандо, і для Скарлет було неважко бачити в темряві. Вони обоє чітко бачили стан один одного.

Але, на щастя, з такою ситуацією вони стикаються не вперше. Востаннє, коли їх переслідував Туманний Кошмар у Петлі Пасатів, вони пережили майже таку саму ситуацію. Після першого досвіду, принаймні другий раз, було не так незручно.

Господи мій, — прошепотіла Скарлет і кліпнула очима: Дякую.

Ву Ву. Рот Брандо був повний піску, і він не міг говорити. Його обличчя майже торкалося обличчя Скарлет. Він не міг плюнути їй в обличчя піском, чи не так? Ззовні все ще долинали гуркоти. Було зрозуміло, що колапс не закінчиться найближчим часом.

.

Але Брандо нічого не відповів, і гірська дівчина уважно подивилася на нього. Через деякий час Брандо раптом відчув, як Скарлет ворухнулася, а потім обережно притулилася чолом до його грудей.

Ця, здавалося б, ненавмисна дія змусила серце Брандо завмерти. Він підсвідомо опустив голову і побачив Скарлет, що згорнулася калачиком на руках, як дитина.

?

Ва Цянь?

?

Мені шкода, що Скарлет начебто розбудив його голос. Вона злякалася і швидко відпустила його руку. Брандо обережно подивився на неї, відсахнувшись, і не міг не пожаліти її. Насправді, нічого страшного Вам страшно?

.

Скарлет насупилася і злегка похитала головою.

.

Брандо якусь мить мовчав. Чесно кажучи, він не міг сказати, про що думає ця дівчина. Після битви при Ампер-Сіле Макаров кілька разів приходив до неї, але вона відкинула його. Скарлет зазвичай була тихою і лише зрідка супроводжувала римлянина, але, за словами інших членів Найманців Сірих Вовків, у минулому вона не була такою.

Він на мить замислився і відчув, що не годиться вгадувати думки дівчини. Зрештою, він був повним невдахою, коли справа дійшла до цього в його минулому житті. Він похитав головою і вирішив змінити тему. Скарлет, як ти прорвалася крізь Стихію Овіни?

Хм? Гірська дівчина зупинилася і з цікавістю подивилася на нього.

Ви не знаєте? Брандо був приголомшений. Звичайно, він бачив, що вираз обличчя Скарлет був щирим.

.

Скарлет розгублено похитала головою.

!

Дивно, що Брандо був розгублений ще більше, ніж Скарлет. Він знав силу Стихії Долі Овіна. Стихія долі Овіна була схожа на Мовний Дух, але була набагато потужнішою. Якби ви не змогли пробити власну долю, то ви б ніколи не змогли її перемогти. Можливо, ви навіть не зможете напасти на неї.

.

Але проблема полягала в тому, що для людини Золотого рівня вирватися зі стихії легендарного героя, який оволодів Силою Існування, було нездійсненним завданням.

Навіть Срібний Шторм, майстер Вільям, не зміг би цього зробити, а тим більше ні він, ні Скарлет.

?

Можливо, це пов'язано з родоводом дракона? Але він ніколи не чув, щоб Золота Людина могла кинути виклик комусь вищого рівня. Можна було лише сказати, що вони були талановитішими.

.

Брандо насупився і не міг розібратися. Але в цей момент він раптом щось відчув. Він підвів очі і зрозумів, що звук падаючого каміння вщух. Це, безперечно, була найкраща новина для нього на даний момент. Він квапливо відкинув безладні думки в голові. Він простягнув руку і легко підняв камінь, який тиснув на нього. Від чергового поштовху гравій покотився в темряву разом з піском і піском.

Брандо миттєво виліз з-під завалів, а потім врятував Скарлет з-під завалів. Нарешті вони обоє дійшли до пласкої скелі. Вони озирнулися і зрозуміли, що в обваленому залі утворилася гігантська діра. Вони знаходилися посередині цієї ями. Над їхніми головами давно зникли будь-які ознаки людської діяльності.

Брандо озирнувся. За ідеєю, коли зал обвалився, крім нього і Скарлет, в багнюці і піску повинні були опинитися Вільям і Овіна. Інші були прив'язані до стіни Кліткою Блискавки і не повинні